Тріщ Наталія. Оповідки з бабусиних клубочків / Н. М. Тріщ. – Харків : Белкар-книга, 2024. –80 с.

Ознакою справжньої дитячої літератури є ціннісні орієнтації, закладені авторами у сюжеті, характерах і поведінці головних героїв. Не менш важливими є пізнавальний потенціал тексту, вітаїстичний пафос, зрозуміла мова. Дитяча книжка має додавати любові, світла, позитивно впливати на світогляд дитини, формувати її життєві орієнтири. Саме такою є книжка «Оповідки з бабусиних клубочків» Наталії Тріщ.

У творчому доробку авторки – вірші для найменших, казки, оповідання. Назва нової книжки не випадкова, адже кожна розказана в ній історія – це захована у бабусиних кольорових клубочках ниток пригода, спогад з дитинства, цікава легенда чи оповідка про головні християнські свята, традиції  українського народу, життя Ісуса Христа, людські стосунки, важливість добра й любові.

Щовечора бабуся розповідає малому Артемкові нову оповідку, яка зворушує серденько дитини, стає містком між минулим і сьогоденням, відкриває світ християнських постулатів, народної мудрості, робить духовний і культурний спадок ближчим і зрозумілішим. 

Як багато є різних кольорових клубочів, нитки з яких бабуся вплітає  в узор в’язання, такими тематично й жанрово різноманітними є оповідки. «Врятоване Різдво» - казка, мотиви якої асоціативно нагадують «Різдвяну пісню у прозі» Чарльза Діккенса, а разом з тим – наші реалії, в яких образ Різдва можна трактувати як образ миру, украденого недобрим чоловіком Самодуром. Однак, навряд чи діти так декодуватимуть текст. У цій казці  - добро перемагає зло, а світло різдвяної зірки доторкається до кожного серця. Природа допомагає людям дарувати славу Божому Сину, а дзвін колядки передає щиру радість.

Жанрові ознаки казки, біблійної оповіді й пізнавального тексту синтезовано в розповіді «Таємниця Йорданської водички». Імпонує вміння Наталії Тріщ просто, доступно й водночас грунтовно розповідати дитині фрагменти біблійної історії, використовувати цитати зі Святого письма,  захопливо описувати українські звичаї святкування, пов’язані з певними обрядами, символами, віруваннями, кулінарними традиціями й усною народною творчістю.

Життєві історії завжди приваблюють як досвід іншого. Їх використовує авторка як вставні текстуальні фрагменти й ілюстрації до пізнавальної розповіді про те чи інше свято. В оповідці «Стрітенські свічки» бабуся не тільки розповідає про свято Стрітення – день, коли малого Ісуса Марія і Йосип приносять до Божого храму, а й пригадує розповідь своєї бабусі про двох приятельок-сусідок. Ця історія підкреслює важливість молитви, яка творить чудо, допомагає Артемкові, а разом з ним й усім малим читачам, зрозуміти справжню суть тих чи інших звичаїв. Тут авторка згадує не лише християнські, а й давні вірування українців, пов’язані зі змінами у природі. За таким же принципом побудована й оповідка «Чому зелені свята так назвали?»

Мовне обігрування значення слова Наталія Тріщ використала в оповідці «Не я б’ю, верба б’є…». Вербові котики і справжні котики з лапками й хвостиками, намальовані Артемком на гілочках, додають історії гумористичного забарвлення. Бабуся цікаво розповідає про вербу, її властивості й пояснює, чому саме гілочки цього дерева використовують у Вербну неділю. Не оминає авторка й нагоди познайомити дітей з історією свята, заглиблюючись у часи діянь Ісуса Христа й події, які відбувалися в Ізраїлі. Артемко ж тішиться, що так багато дізнався про чудодійну силу освяченої вербової гілочки, за допомогою якої можна відігнати зло від людей.

Добром, милосердям й любов’ю до ближнього сповнена історія про самотню бабусю Одарку («Великдень у бабусі Одарки»), яка чекала Великодня і ретельно готувалася до цього свята. Це реальна, а водночас й казкова історія, адже головній героїні допомагають Вітерець, Дощик, горобчики, Курочка-Чубатурочка, метелики й односельці. В цій оповідці є розповідь про звичай святкувати Великдень з гаївками, іграми з писанками біля церкви.

В основі розповіді про свята серпня Наталія Тріщ актуалізувала казковий мотив про батька, який відвідує трьох синів. Авторка описує святкування Медового Спаса, або Маковія, Яблучного Спаса і Горіхового Спаса («Про три Спаси»), а щоб читачі краще розуміли, звідки походить це слово і свято, переказує легенду про частинку хреста, на якому був розіп’ятий Христос і яка урятувала жителів міста Константинополя.

Про святкування Введення Пресвятої Богородиці, Благовіщення Пресвятої Богородиці та Успіння Пресвятої Богородиці йдеться в оповідці «Неоціненний подарунок», а про Матір Божу як покровительку воїнів – в оповідці «Треба щиро просити».

Логічним завершенням книги є оповідка про Святого Миколая («Святий Миколаю, я тебе чекаю»), в якій Артемко й юні читачі дізнаються про життя святого й особливості святкування цього дня у різних країнах.

Особливою цю книжку робить не тільки змістове наповнення оповідок, увага до християнських і національно-культурних цінностей, а й майстерне структурування, композиційне рішення: поєднання розповідей в одне ціле завдяки цікавій ідеї з клубочками й дотриманню послідовності, яка відповідає календарному циклу святкувань. Кожну оповідь розпочинає і закінчує діалог Артемка з бабусею, влучні казкові чи фольклорні фрази. Його дитячі спостереження й узагальнення дуже  доречні. Так Наталя Тріщ підсилює текст дитячою точкою зору і ще більше наближує до юних читачів.

Тетяна КАЧАК