Дорогі читачі, письменники, критики, друзі “Великого Їжака” і просто друзі!
Запрошуємо всіх писати РЕЦЕНЗІЇ!
Оскільки різні видання мають неоднакові вимоги до рецензій, ми вирішили коротко
розповісти вам, про що саме нам ідеться.
Слово «рецензія» (відгук, критичний розбір і оцінка художнього або наукового твору)
закріпилося в літературній мові в кінці XVIII — на початку XIX століття (від лат. recensio -
огляд, обстеження).
Рецензія інформує про новий твір, містить його короткий аналіз та оцінку. Це жанр
літературної критики, але виникла вона з бібліографічного опису книг. Тому переважно
рецензія містить бібліографічний опис книги, тобто інформацію про те, ким, коли і де
видана книга. Крім того, має бути розгорнутий або стислий критичний аналіз і оцінка
книги, її теми, змісту, особливостей мови і стилю, композиції. Той, хто читає рецензію,
повинен отримати уявлення про те, якими є інші книги письменника, і принаймні
частково — про письменника на тлі літературного процесу. Рецензія, що розглядає кілька
художніх творів, об’єднаних за тематичною, сюжетною, хронологічною або іншою
ознакою, називається оглядом.
Робота рецензента вимагає великої праці і серйозної підготовки. Зокрема, необхідно
прочитати (і навіть не раз перечитати) книгу. Під час читання рецензенту варто звертати
увагу на деталі, робити нотатки, бо зауваження, висловлені в рецензії, мають бути
конкретними, обґрунтованими і доброзичливими. Рецензент — не суддя, який виносить
вирок. Він, як і автор, просто висловлює свою точку зору. Авторитет рецензента
визначається його компетентністю, уважністю до подробиць. Тому загальні оціночні
фрази, категоричні зауваження (навіть якщо вони, по суті, слушні), зверхність стосовно
автора в рецензії неприпустимі. Оцінка в структуру рецензії може бути включена по-
різному. Якщо оціночна “формула” знаходиться спочатку, то далі йде її доведення,
наводяться аргументи, докази. Якщо твердження рецензента самі по собі є оціночними,
вони підводять до певних висновків у кінці рецензії. Крім того, розмірковування
рецензента можуть перебувати в причинно-наслідковому взаємозв’язку, коли кожна
висловлена думка відразу ж підтверджується або заперечується, і ці міркування
складаються в єдиний логічний виклад. Між іншим, у рецензії аргументи, що розкривають
авторську думку, можуть не мати емоційно-оцінювального відтінку (на рівні “добре-
погано”, “подобається-не подобається).
Головне у рецензії — висловити свою точку зору, проаналізувати твір, не підміняючи
оцінку переказом змісту. Загальну оцінку твору треба давати відповідально і вдумливо.
Не зайвим буде показати, в чому саме автор проявив свою унікальність і майстерність, у
чому найбільша заслуга автора, в чому його новаторство, чим саме він цікавий читачам.
В основі рецензії лежить аналіз, тому треба, щоб він був всебічним та об’єктивним. Автор
рецензії повинен виокремити в аналізованому творі своєрідний “центр”, довкола якого
будуть організовуватися його думки, судження. Дуже часто рецензенти зосереджують
свою увагу на переказі сюжетних ліній твору, характеристиці вчинків персонажів. Цього
іноді не варто робити. Тільки якщо такий переказ органічно переплетений з аналізом, він
стає виправданим. Особливо невдалим такий шлях рецензування є тоді, коли йдеться про
невелику рецензію, або коли твір, про який йдеться, добре відомий.
Умовно виділяють кілька основних видів рецензій, і це, зокрема:
– невелика критична чи публіцистична стаття (може бути полемічною), в якій аналіз
твору стає приводом для обговорення актуальних суспільних і літературних проблем;
– есе, відгук, своєрідний ліричний роздум автора рецензії, навіяний читанням твору, в
якому рефлексія домінує над власне аналізом;
– розгорнута анотація, в якій дається загальна оцінка твору, розкривається зміст твору,
особливості композиції тощо.
Есе чи відгук на твір — це, фактично, емоційне занурення в текст, спроба розібратися
у власних почуттях, викликаних прочитаним твором, роздуми про власні переживання,

щось дуже настроєве. Тому добрий відгук на твір вміщає тільки ті елементи, які зачепили
автора особисто, резонуючи з його внутрішнім світом. Цілковита суб’єктивність відгуку, з
одного боку, розкриває нам особливі, виняткові, “приватні” сторони літературного твору,
а з іншого — особистість автора відгуку, його життєву позицію, риси характеру і душевні
якості, ставлення до тих чи інших проблем, про які йдеться в літературному творі. При
цьому у відгуку оціночна, емоційна складова більш вагома, ніж інформаційна. Оцінка
твору, сформульована на початку відгуку у вигляді тези, аргументується в основній
частині. При цьому докази, які розкривають думки і почуття автора твору, не мусять бути
об’єктивними, головне — щирість і глибина переживання твору.
Натомість рецензія як критична стаття створюється не тільки для того, щоби
поділитися враженням від прочитаного. Мета такої рецензії — дати аргументоване
тлумачення і оцінку ідейно-художньої своєрідності твору. Усі твердження рецензент
підкріплює переконливими прикладами з тексту.
У рецензії-анотації дуже важливою є інформаційна складова.
Перш ніж починати писати, автору рецензії потрібно чітко уявляти, з якою метою він
це робить, а отже, треба відповісти собі на декілька питань.
– До якого умовного виду буде відноситися ця рецензія?
– Яку оцінку автор рецензії збирається дати книзі?
– Як обґрунтовує свою оцінку, як збирається переконати свого читача?
– Які прийоми аналізу тексту доцільно при цьому використати?
– Які проблеми варто порушити у зв’язку з прочитанням цієї книги?
– В якій послідовності краще розповісти про свої враження?
– Яка основна думка рецензії?

Отже, умовний план рецензії-анотації (а також, так би мовити, “просто”
рецензії):
- Що за книгу розглядає автор рецензії (автор, повна назва), коли вона видана, де –
тобто короткі бібліографічні відомості про книгу.
- Формулювання основної тези рецензії. При цьому бажано вказати на центральну
проблему, ключову ідею творчості письменника в цілому.
- Кілька слів про жанр книги, можливо, про її назву (чому вона названа саме так — за
іменем головного героя, за головною подією, за назвою одного з творів і т. п.).
- Означення теми твору (чи творів), тобто про що саме розповідається, і головної
думки рецензованого твору.
- У чому художня своєрідність твору: мова, стиль тощо, у чому проявилася
майстерність автора у зображенні персонажів.
- Особливості сюжету та композиції.
- Актуальність проблематики.
- Особисті враження від прочитаного.
- Висновок рецензії.

При цьому зовсім не обов’язково суворо дотримуватися при написанні рецензії
наведеного вище плану. Треба вслухатися в себе — і писати так, як відчувається.
Але “тримати в умі” цей приблизний план все-таки не зашкодить. Крім того, не зашкодить
пам’ятати, що тут пропонується план рецензії на книгу, яка сподобалася. Якщо ж книга
погана, все виглядатиме зовсім інакше. Та навіть і в позитивній, сприятливій рецензії
не завадить сказати про хиби та огріхи твору, щодо чого у вас виникли сумніви, що, на
вашу думку, знижує рівень літературного твору. Це варто зробити, зокрема, тоді, коли
можете аргументувати вторинність ідеї, авторського задуму. Потрібно зробити конкретні
висновки, обов’язково їх підтверджуючи. Не треба боятися критикувати, але тільки якщо
це справедлива і небезпідставна критика. Добра рецензія у чомусь допомагає автору:
завдяки цьому він краще бачить свої сильні й слабкі сторони.

Є ще кілька важливих речей, про які варто пам’ятати при написанні рецензії.
Рецензія мусить бути цікава, вона мусить чимось запам’ятовуватися. Її краще писати
так, ніби ніхто з рецензованим твором не знайомий. Варто уявити собі реакцію читача
рецензії — і спробувати припустити, які питання ця людина може задати, а відтак
заздалегідь відповісти на них у тексті.
Рецензія мусить бути написана відповідною мовою і на відповідному рівні, не занадто
просто і не занадто складно. З одного боку, вона мусить гарно, яскраво, самобутньо,
образно, грамотно і доступно розповісти про книжку людям, які можуть не мати
відповідної освіти — і зацікавити їх. З іншого боку, автор рецензії мусить вільно оперувати
необхідними термінами і поняттями і не повинен занижувати рівень аналізу через страх,
що його хтось не зрозуміє.
Книга починається з назви, яка в процесі читання якось інтерпретується чи навіть
розгадується. Добра назва доброго твору завжди багатозначна, це своєрідний символ,
метафора. Рецензент повинен звернути увагу на назву книги, незалежно від того, чи
аналізуватиме її в самій рецензії.
У рецензії треба хоч декілька слів сказати про зміст твору, але не переказуючи його,
а окресливши його тематику (яким саме аспектам життя — історичним, соціальним –
присвячено твір) і проблематику (які відносини висвітлюються в творі, які риси характеру
ставляться в центр конфлікту між персонажами, в чому саме полягає цей конфлікт), а
також яким є погляд автора на відносини персонажів і на описану автором дійсність
(автор драматизує, іронізує, співчуває?). Зміст твору неможливо висвітлити, не зробивши
висновку про жанрову приналежність твору. Крім того, треба чітко уявляти собі сюжет -
- і дати йому відповідну оцінку (цікавий-нецікавий, продуманий-непродуманий, лінійний-
нелінійний тощо; а може, схематичний, розмитий, ускладнений і т. д.).
Важливо також оцінити портрети, вчинки персонажів, переживання, мову, звернути
увагу на описи побуту, пейзажу. Проаналізувати, наскільки вдалося автору зробити
персонажів і їхні проблеми живими, реалістичними, чи розкрито їхні характери і т. п.
Треба проаналізувати композицію: порядок розташування елементів, спосіб їх
розташування, а також чому автор зробив усе так, а не інакше; чим мотивується таке а
не інше розгортання сюжету, дослідити особливості взаємодії у тексті власне оповіді,
описів зображуваного життя, авторських роздумів, відступів, вставних епізодів і т. д.
Варто замислитися, наскільки вдало автор вибрав тон розповіді, які акценти розставив
(описи, діалоги, авторські ремарки), щоби досягти бажаного ефекту. Розмірковування над
тим, які композиційні прийоми використані у творі, на які частини можна розділити текст
та як вони розташовані, — все це допоможе рецензентові краще зрозуміти задум автора.
Рецензент повинен розуміти, як і з чого “зроблено” текст.
Крім того, при написанні рецензії необхідно брати до уваги мовно-стилістичну
вправність письменника, своєрідність і насиченість авторської мови, відповідність
обраних виражально-зображальних засобів тематиці, проблематиці твору тощо.
Рецензія повинна бути чіткою за змістом, доступною для тієї категорії читачів (у
нашому випадку, бо ж рецензуватися може і фільм, і вистава, і виставка), якій вона
адресована. При цьому важливе завдання рецензента — побачити в рецензованому творі
те, чого не помітить невтаємничений. Але це важко зробити, якщо немає спеціальних
знань у відповідній царині. Наприклад, навіть дуже добрий художник не обов’язково
знатиметься на музиці. Професійні знання не можуть замінити ні звичайний життєвий
досвід, ні інтуїція. Чим більше в автора спеціальних знань, тим якісніше він підготує
дійсно професійну рецензію.
Рецензент — у певному сенсі “першопроходець”, він займається в першу чергу
новинками, про які ще ніхто (чи майже ніхто) не писав, щодо яких ще немає усталеної
думки. Тому твір потрібно розглядати в контексті актуальності, сучасного життя і
сучасного літературного процесу, оцінюючи його як нове явище. Така злободенність є
важливою ознакою рецензії

Критика не вивчає літературу, а оцінює її, мета рецензента — сформувати серед
читачів певне виражене ставлення до тих чи інших письменників, активно впливати на
розгортання літературного процесу.

Написати добру рецензію може кожен.
Але оскільки активними читачами книг є школярі, у нас є особлива пропозиція для
учнів. Учень може написати відгук на книгу або рецензію — розгорнуту анотацію.

Отже, приблизний план рецензії на літературний твір:

1.Бібліографічний опис твору (автор, назва, видавництво, рік видання) і короткий (на
одне-два речення) переказ його змісту.
2. Безпосередній відгук на твір літератури (особисте враження автора рецензії від
прочитаного, два-три речення — у рецензії-анотації, сім-десять речень — у відгуку на
книгу).
3. Критичний (комплексний) аналіз тексту:
– Як треба розуміти назву твору, в чому її сенс.
– Аналіз форми та змісту твору.
– Особливості композиції.
– Майстерність автора у зображенні героїв.
– Індивідуальний стиль письменника.
4. Аргументована оцінка твору та особисті роздуми автора рецензії:
– Основна думка рецензії.
– Актуальність тематики твору.

У рецензії не обов’язкова наявність всіх перерахованих у плані компонентів, головне,
щоб рецензія була цікавою і грамотною.

Додаток до плану рецензії (те, що залишилося за кадром):
1. Для того, щоб написати рецензію, треба багато читати, інакше просто не вдасться чітко
і грамотно викласти свою думку.
2. Обов’язково треба прочитати ту книгу, на яку буде рецензія.
3. Щоби зрозуміти, що саме найкраще проаналізувати в рецензії, варто просто уявити собі,
про що саме після прочитання книжки хотілося б розповісти другові. Отже, треба вибрати
два-три ключові факти, про які неможливо не згадати, а тоді спробувати поєднати їх в
одну цікаву розповідь.
4. Дуже важливо придумати заголовок рецензії. Адже заголовок — як одяг. Якщо читачам
не сподобається заголовок, ніхто далі й не читатиме.
5. Дуже важливими є і перші кілька речень (так само, як і кілька останніх). Завжди
запам’ятовується те, чим почалося і як закінчилося. Починати варто цікавою, інтригуючою
фразою.
6. Все, про що говориться в рецензії, треба доводити і підтверджувати, посилаючись на
текст.
7. Якщо хочеться порівняти книгу з будь-яким іншим твором, це можна зробити. Але не
забуваючи, про який із них ця рецензія. Головне — знати міру і нічого не переплутати.
8. Коли рецензія буде готова, варто кілька разів прочитати її від початку до кінця, а також
дати прочитати комусь іще.
9. Писати рецензію — важка і відповідальна справа, а ще важче зробити так, щоби вона
була не менш цікавою, аніж прорецензована книжка.
10. Не можна сплутувати рецензію з переказом. Це надзвичайно важливо.
11. Не можна під час написання рецензії використовувати чужі рецензії. Тому що це не
просто негарно. В літературі це називається — плагіат, і вважається злочином.

12. Якщо книга насправді не дуже подобається, про неї краще взагалі не писати. Починати
краще з рецензій на найкращі у світі книги.

http://jizhak.org.ua