Не вбачаю в цьому жодних протиріч.
Юним читачам пропонується загалом "якісна" література, а для дорослих розмова йде "за гамбурзьким рахунком": що гарно, а в чому автор рецензії вбачає недоліки.
У нашій пресі, на мій погляд, забагато компліментарних "рецензій".

А що робити з книжками, котрі катигорично не можна давати до рук дітям? Де говорити про них?
Чи слід "тактовно" промовчати, мовляв, я в лайно вліз, нехай і ще хтось "доторкнеться до культури"?!

Можливо, є сенс створити ще одну рубрику - "Під ключ!", чи "На замок", чи просто "Радимо НЕ читати!"?

Гадаю, в кожного є що сказати про геть погані видання для дітей, на жаль, із ними стикаєшся не так рідко, як хотілося б...
Думаю, діти нам вибачать, а то й подякують, що не лише радимо, де знайти щось вартісне, а й вчасно застерігаємо, де можна, як вони кажуть "вляпатися".

Гадаю, рубрики "Під ключ"" чи іншої не потрібно. Адже "КЛЮЧ" має на увазі не лише кращі взірці художньої літератури для дітей, а й включає процес боротьби за них з літературою низькопробною. В боротьбі і лише в боротьбі народжується істина, а саме - "Краща література - юним читачам"
Світлана

Щодо "гамбургського рахунку" - не зовсім згодна. Не треба дітей обманювати. Для них теж потрібен цей рахунок. На кшталт: любі діти, оце перед вами книжка, з якої ви не запозичите нічого корисного для себе. Тож краще біжіть грати в футбол чи на річку. І зрештою, треба при дітях сварити не лише погані книжки, а й доводити, чому вони погані. Доводити в порівнянні з кращими творами.
Світлана

Якщо я правильно зрозуміла, на Вашу думку, розмова про негодні до вжитку книжки на КЛЮЧі потрібна. Ось тільки виокремлювати аналіз цих "творів" із загалу немає сенсу, а рецензії можна розміщувати в розділі "Книжкові новинки". Так?
Хоча я б запровадила таки якусь позначку. Чи хоча б кожну рецензію починала словами: "Не раджу брати це видання до рук, бо..." чи ще чимось таким самим.

Влучна назва для розділу. Найближчим часом сподіваємося відкрити його. На мій погляд, розмова про "халтуру" в дитячій літературі/книговиданні потрібна

Треба добре все зважити. Бо коли буде написано: тож чи варто читати цю книжку? - хто після цього стане читати і рецензію на неї? Я, наприклад, цього не робитиму. Проте, мабуть, знайдуться люди, яким цікаво все, що ганять. А от коли до всіх творів ставитися спочатку як до якоїсь події, - і свою оцінку ставити лише наприкінці - тоді може, читатимуть рецензію всі. Власне, я - за емпірику.

Мені приємно, що новий розділ має назву, котру я запропонувала. Дякую!
І книжка для рецензування вибрана вдало.
Хоча цей текст, здається, взявся публікувати ще й журнал "Борисфен".
Невже не помітили всього того, на що вказує рецензент?! Чи їм байдуже?

Я тут подивилася до довідника й виявилося, що українською мовою "Під ключ" - означає: "Здано", "Повністю завершене", а "замкнене", " закрите" - "На ключ".
Так що прошу мені вибачити, що запропонувала не зовсім правильний вираз для назви розділу.
Хоча, можливо, я знову щось плутаю?

У процесі розгортання КЛЮЧа стало зрозуміло, що розмова  про потребу відзначення не лише позитивних, а й негативних тенденцій потрібна. Та що вона, по суті, переростає в розмову про "канон" у літературі для дітей.

Гадаю, говорити слід про 3 різні канони: для "колонавчальних" видань, для власне художніх видань і видань "кола дитячог читання". Бо жодним чином на практиці співставляти абетку зі збірочкою, зорганізованою за абетковим принципом не виходить. Як і співставляти автобіографічні твори кола дитячого читання з написаними власне для дітей і т.д.

Особливі проблеми виникають з текстами, автори яких самі не знають, що, власне, роблять - як сталося з серією "Життя видатних дітей". На всіх томиках стоїть адресація "Дітям молодшого й середнього шкільного віку", а більшість текстів написані навіть не для підлітків, а для дорослих! і є своєрідною художньою рефлексією авторів на "задану тему". Відтак, текст є якісним і художнім, але стовідсотково "не дитячим"! Водночас, на практиці він успішно входить в "коло дитячого читання", будучи коментованим учителем чи батьками, прочитуваним в родині тощо... Як його оцінювати?

Також стало зрозумілим, що розділ  "Під ключ" провокує не завжди адекватну дискусію.

Відтак, ми вирішили "показувати товар лицем": найбільш кричущі, на наш погляд, ілюстрації та тексти будемо сканувати й виставляти в розділі для загального огляду, вмістивши поряд посилання на видання, з якого вони взяті, аби кожен зміг прочитати, подивитися і зробити власні висновки.

Ми лише радітимемо, коли Ви надсилатимете коментарі й рецензії на такі видання. Якщо рецензія буде позитивною - вміщуватимемо її в "Новинки", негативні - в "Під ключ".

Також просимо всіх не байдужих до якості видань для дітей в Україні надсилати нам матеріали до даного розділу.

Адже кожен із нас ледь не щодня натикається на "видавничі" дивовижі, авторські "винаходи" та перекладацькі "знахідки".

Якщо подібні дива знаходите в шкільних посібниках і підручниках - теж надсилайте! Зрештою, їх наші діти вимушені читати!

 Доброго дня!

Розумію, що зі своїм уставом до чужого монастиря не ходять, але хочу висловити свою думку.

На Вашому сайті є рубрика "Під ключ!", у якій лише одна книга, і та з'явилася там більше дев'яти місяців тому. Якби у цій рубриці було хоча б два десятки "поганих" книжок, або якиби ця книга була "найгіршою з усіх книг, які коли-небудь були написані для дітей", то наявність такої рубрики мала б сенс. А так важко пересічному читачеві повірити, що за такий довгий термін не надрукували жодної книги, яку б так само варто було б "не давати дітям".

Враховуючи це, збоку наявність такої рубрики з подібним наповненням видається особистою помстою рецензента конкретному автору (хоча, певно, це не так), а це зовсім не на користь іміджу сайту.

Як на мене, варто взагалі прибрати подібну рубрику.

З повагою,

Марічка Ніконова

Шановна пані, Марічко!

Насамперед, дякую за небайдужість і щирий інтерес до КЛЮЧа!!!

Цілком з Вами погоджуюся щодо того, що було б краще, аби в рубриці був не один, а 101 матеріал! І, на жаль, кожний похід до книгарні доводить, що є в нас що класти "Під ключ" :(((

Але одна людина навіть суто фізично не спроможна зробити все те, що має бути зроблене на загал. Тому, про відгуки на «два десятки "поганих" книжок» у розділі можу лише мріяти! Покищо, скільки я не звертаюся і до вчених, і до письменників, і до бібліотекарів, і до викладачів та вчителів, і до всіх зацікавлених, відгукуються здебільшого науковці, надаючи статті. А з рецензуванням і критикою справа майже не рухається. Хоча  листи, дзвінки й усні прохання написати про те чи інше видання отримую регулярно : ))

Чомусь люди гадають, що їхні вподобання й вибір має обстоювати хтось інший, бо вони для цього надто "завантажені". Коли ж зважити на те, що й моя рецензійна діяльність у межах ресурсу – теж швидше добровільний доважок до основної роботи, то, сподіваюся, можна зрозуміти, чому рубрики наповнюються нерівномірно :)).

Зрозуміло, що єдина книжка в розділі - це неправильно й не показово. Але, на жаль, нічого іншого ніхто не надсилав, а я маю наповнювати всі розділи + чимало часу відбирає читання новинок і щоденна робота.

Що це не "найгірша з усіх книг, які коли-небудь були написані для дітей", то, звичайно, - НІ! Видання, як на мене, - яскраво показове в межах певної тенденції. Більшість інших просто проходять непоміченими, або залишаються вічними «місцевими досягненнями», або роздаються на єдиному вечорі-презентації і тихо долежують свій вік на полицях у друзів і співчуваючих, окремі навіть перевдаються (хоча як не читалися, так і не читаються...).

Тому ми думаємо урізноманітнити форму подачі матеріалів у цій рубриці: вміщувати відскановані ілюстрації та тексти, які, на наш розсуд, не варті критики, без будь-яких коментарів, лише зазначивши вихідні дані видання. Також залишатиметься можливість суто критичних виступів.

Щодо помсти «рецензента авторові», то лише почавши свою рецензійну епопею, дещо роззнайомилася з письменниками, та й то, здебільшого, віртуально. Відтак, з усіх прорецензованих (хоча б на рівні мейла та фесбука, а не наживо) знайома аж із 7-а! Абсолютно певна, що книжки й автори відображають одне одного менше, ніж діти та батьки. Тому й не прагну «знати автора», мені цікаві книжки.

Щодо пропозиції «прибрати рубрику», то я – проти. Бо останні книжкові форуми засвідчили: у нас уже досить ошатно виданих, яскравих і розмаїтих книжок для дітей. Час, коли раділи просто кожній українській книжці для дітей минув!!! Настав час серйозної та жорсткої розмови про сенс і якість.

На сьогодні ми маємо близько 200!! авторів, котрі продукують дитячі книжки та кілька десятків видавництв, що те все «виводять у люди».

Є з чого обирати. А, отже, відсів зайвини неминучий.