Детектив як жанр діловодства:
загадкова міністерська історія з Концепцією літературної освіти

Багато років українські вчителі мирно обходилися без спеціальних концепцій викладання національної літературної спадщини. Вочевидь, у навчальному процесі вони керувалися загальнолюдськими цінностями, конституційними принципами, а також програмами з літератури, навколо яких постійно чубляться науковці-педагоги з науковцями-літературознавцями, а критика й власне творці української літератури роздратовано зітхають чи перевертаються в місцях упокоєння. Діти ж, як усім відомо, в переважній більшості «офіційну», програмну літературу не люблять і не розуміють.

Місію ідейного просвітлення вчителів а заодно й питання національної ідентифікації учнів вирішило взяти на себе міністерство освіти і науки тощо. Як кажуть мої земляки-шахтарі, «піть так піть, гулять, так гулять – вєдро води, буханку хлєба»: освітні реформи, так освітні реформи… Відтак, якоюсь певною «робочою групою (http://www.mon.gov.ua/newstmp/2011/02_02/1/), створеною за наказом МОН від 14.06.2010 N 350», було розроблено певний проект Концепції літературної освіти.

Хто входив до складу «робочої групи», до чого спонукав той наказ? Пошук змісту вказаного документа, на який є безліч міністерських посилань, на жаль, не дає результатів. Усі інтернетрі, у тому числі й офіційний урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua), де є можливість переглядати всі нормативні акти й документи, знизує плечима, мовляв, жодного документа з такою назвою, номером, датою не знайдено або існує.

Натомість офіційні роз’яснення щодо Концепції літературної освіти від департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (http://www.mon.gov.ua/newstmp/2011/02_02/1/) скупо «називають» членів робочої групи (чи авторів Концепції? чи «авторської групи»? чи колегії МОНМС?). Це – «провідні науковці, методисти та вчителі-практики». Можна припустити, що ці роз’яснення з’явилися після того, як «інший бік» громадськості й наукового співтовариства став боляче брикатися з приводу Концепції. Неодноразово оприлюднювалося не лише невдоволення ідеологічною складовою, а й лунали закиди щодо фальсифікації міністерством текстів документу, подаваних на обговорення. Тому надалі, вивчаючи джерела, звертатимемо особливу увагу на оприлюднені міністерством варіанти Концепції.

Що стосується «авторської групи», яка працювала над Концепцією, то різні джерела відносять до неї доктора філології, проф. Ніколенка О.М. (Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка), доктора педнаук, проф. Мірошниченко Л.Ф. (Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова), доктора філології, член-кор. НАН України Сулиму М.М. (Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України), доктора філології, проф. Кавун Л.І. (Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького) та головного спеціаліста Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Таранік-Ткачук К.В.

Отже, був певний наказ, відповідно – призначається громадське обговорення (http://www.mon.gov.ua/gr). На міністерському сайті можна ознайомитися з пропонованим, напевне, робочим, варіантом. Документ із назвою «КОНЦЕПЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ В 11-РІЧНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ», назва файлу: «04_08_10», підписів чи інших посилань на авторський колектив немає. Дата створення файлу відповідає місяцю його оприлюднення. Відповідальні особи просять «надсилати пропозиції та зауваження до зазначеного проекту до 17 серпня 2010 р. на електронні адреси: n_beskova@mon.gov.ua  або k_tkachuk@mon.gov.ua».

Далі міністерство сповіщає, що «19 серпня 2010 року розпочалося громадське обговорення. Першою аудиторією з обговорення стали методисти і вчителі-практики від кожної області й кожного навчального предмета, що є складовою літературної освіти, – української літератури, світової і літератур національних меншин, на розширеному засіданні колегії Міністерства освіти і науки України. Майже усі присутні учителі-словесники на розширеній колегії МОН підтримали проект Концепції літературної освіти і висловили думку щодо необхідності прийняття цього важливого документа. Долучилися до обговорення Концепції й усі бажаючі». Щоправда, списку чи бодай натяку на якісь прізвища чи організації цих охочих, чи то пак – «бажаючих», теж немає.

Відтак уже після новорічних свят наказом (від 26.01.2011 № 58: www.mon.gov.ua/newstmp/2011/26_01/58_260111.doc) міністра освіти, науки, молоді і спорту була затверджена «Концепція літературної освіти». Після тексту офіційно оприлюдненого наказу – текст Концепції. Назва документа «КОНЦЕПЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ», назва файлу «58_260111». Підпис під документом: «Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти О.В. Єресько». Дата створення – наступний день після підписання наказу міністром.

Нарешті – перше офіційно зазначене прізвище (точніше – друге, після міністра). За загальнодоступною інформацією, Олег Вікторович Єресько, колишній учитель природознавства, хімії та біології, досвідчений педагог, оскільки наприкінці 90-х років став Учителем року міста Києва. Проте мусимо констатувати, що він не має жодної фахової причетності до справ літературознавчих…

Порівнюємо два документи. По-абзацний аналіз показує, що варіанти різняться. Це природно, адже громадськість обговорювала, працівниками міністерства були внесені зміни… У прийнятому тексті Концепції вилучено тезу про розширенням «зв’язків України з іншими країнами (зокрема – орієнтацією на входження до Євросоюзу». Натомість додано можливість інтеграції літературних курсів української та світової літератури. А ще вилучено дві сторінки «головних завдань предметів, що забезпечують літературну освіту в 10 – 11 класах», «змістове наповнення навчальних дисциплін». Також знесено й мирний фінальний акорд документа: «Нова Концепція літературної освіти в 11-річній школі покликана забезпечити піднесення впливу літератури в процесі становлення особистості школярів, формування їх загальної культури, національної свідомості й громадянської позиції».

Шкода, що ми не знаємо поіменно тих учасників обговорення, хто так «наполегливо наполіг» на таких змінах…

Читаємо далі. Найбільш драстичні формулювання про «духовні ідеали слов’янства» та «особливу роль російської літератури» є в обох варіантах. Що ще закидають прийнятій Концепції?

Через три дні після підписання Концепції міністром, в ефірі радіо «Свобода» (http://www.radiosvoboda.org/content/news/2294217.html) робить непередбачену заяву доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України Микола Сулима, один із розробників концепції. Він каже, що деякі тези Концепції літературної освіти, затвердженої Міністерством освіти, були внесені туди без відома розробників. «Теза про особливу роль російської літератури в Концепції літературної освіти з’явилася, так би мовити, підпільно. Спочатку цю концепцію вивісили анонімно на сайті, потім вона з’явилася під нашими підписами, але я цієї концепції не візував. Коли б мені давали на підпис цей текст, я би відмовився його підписати. Але підпис мій стоїть, і я повинен виправдовуватися, що брав участь у формуванні цієї концепції».

Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва, протестуючи проти неприйнятної й аґресивної ідеологічної складової Концепції, оприлюднює цілу «таблицю принципових відмінностей» (http://www.bukvoid.com.ua/events/culture/2011/02/10/072427.html). Зокрема зазначається, що «формулювання «різних народів України» суперечить Конституції України, зокрема статті 11 Основного закону …, бо в Конституції в принципі не вживається словосполучення «різні народи України», а лише «корінні народи» та «національні меншини». Науковці Центру вважають недоцільним включення до навчального процесу елементів, які утруднюють розуміння й засвоєння навчального матеріалу, – «вивчення художньої літератури в загальноосвітніх закладах України здійснюється на підставі оригінальних (українських та іншомовних) текстів, а також перекладів (при вивченні світової літератури». При цьому зазначалося, що «робота з художніми текстами мовою оригіналу» в умовах, коли ні вчителі, ані учні нею досконало не володіють, «практично неможлива і насправді лише утруднюватиме процес вивчення окремих творів світової літератури, а запропонований у Проекті Концепції виклад основ теорії і практики перекладу значно перевищує можливості сприйняття середнього учня загальноосвітньої школи». Під зверненнями до Верховної Ради, до міністра підписуються сотні педагогів, літературознавців та письменників.

Ініційований Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва круглий стіл «Обговорення концепцій мовної та літературної освіти в Україні» змушує замислитися над адекватністю громадського обговорення, за яке вже відзвітувало міністерство.

Річ у тім, що згаданих у порівняльній таблиці формулювань не виявилося ні в першому, ані в другому документі Концепції! То скільки ж було варіантів документа й кому який довелося обговорювати? У Львові, пишуть на інтернет-форумах, було презентовано той його маловідомий різновид, що опублікований у міністерському журналі «Всесвітня література» – «без дискримінуючи щодо української літератури реплік».

Протестують письменники, пишуть відкриті листи вчителі з півдня. Відбувається ще один круглий стіл, у стінах Могилянки, «Небезпеки нової концепції літературної освіти». Його учасники – найповажніші літературознавці країни, професори, доктори наук, викладачі провідних вузів Віра Агеєва, Ігор Лімборський, Михайло Наєнко, Володимир Панченко, Раїса Мовчан, Сергій Пригодій, Володимир Моренець… Вони теж засвідчують «істотні розбіжності» прийнятої Концепції з текстом, затвердженим рішенням Колегії МОН України 20 серпня 2011 року, і вимагають відмінити наказ про затвердження Концепції, а також – «переглянути її її змістову суть, звільнити літературну освіту від нав’язуваної  їй ідеології «русского мира». (Повний текст тут: http://press.ukma.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=339:2011-03-10-12-12-43&catid=5:2009-09-23-07-22-15&Itemid=2 та тут: http://litakcent.com/2011/02/11/nebezpeky-novoji-koncepciji-literaturnoji-osvity.html)

29 березня у столичному Будинку вчителя відбувся круглий стіл на тему «Проблема дитячого читання». На доволі традиційному заході для кільканадцяти десятків учителів української літератури несподівано для організаторів вигулькнуло питання Концепції літературної освіти. Присутня на засіданні головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, кандидат педагогічних наук, співавтор Концепції Катерина Валеріївна Таранік-Ткачук заспокоїла вчителів, що «інтегрувати» предмети ніхто не буде. І що програми з літератури змінюватися також не будуть до грудня 2011 року, доки не буде прийнято нової редакції Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти.

Я скористалася зручною нагодою з перших рук, віч-на-віч, отримати роз’яснення щодо баталій навколо світоглядного документа від офіційного представника міністерства, та ще й учасника авторської групи.

– Як Ви прокоментуєте заяви в пресі й офіційні звернення до посадових осіб про різницю обговорюваних і прийнятого текстів Концепцї?

– Це лише констатація факту. Звичайно, вони відрізняються, адже коли ми вивішуємо документ на громадське обговорення, ми свідомо розуміємо, що авторський колектив, який готував цей проект, зробив усе, що максимально міг, а далі працює процедура громадського обговорення. І повірте, що були дуже серйозні пропозиції, зауваження, просто протоколи засідань наукових кафедр. Якщо ми оголошуємо громадське обговорення, значить ми натомість маємо це врахувати. Деякі речі, які вважав авторський колектив, були враховані, деякі – ні. Громадське обговорення пройшло дуже серйозне, і після того, як це підписано, півроку, і той же самий Центр досліджень Уляни Гнідець [мається на увазі Центр досліджень літератури для дітей та юнацтва, очолюваний доцентом кафедри іноземних мов Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка», кандидатом філології Уляною Гнідець] нічого не казав.

– Але вони заявляли, що той документ, який давали на обговорення їм, відрізнявся від того який затвердили в кінцевому варіанті…

– А що значить «їм дали»? Хто їм мав право щось давати? Вся Україна бачила цей проект. Всі обговорювали.

– Чому, на Вашу думку, Центр зараз проти Концепції?

– Запитайте в Уляни Гнідець. Я не знаю, який документ їм давали. Був офіційний документ, вивішений на сайті Міністерства. На нього ми всі спираємося.

– Дякую. Ще одне запитання стосовно Вашого повідомлення про те, що програми з літератури не будуть змінюватися ще досить тривалий час.

– До грудня 2011 року має бути розроблений базовий Держаний стандарт базової повної середньої освіти. Поки він не буде розроблений, говорити про зміни програми неможливо.

– А заміна якихось авторів у програмі неможлива до прийняття цього документа?

– Заміна можлива, але це – не зміна програми. Заміна можлива за погодженням з авторським колективом. Це – внесення змін до програми.

– До названої Вами дати, грудня 2011 року можна, не втрачаючи часу, почати роботу над реформуванням нинішніх програм з літератури, які так критикують і вчителі, науковці?

– Ні, бо в державному стандарті прописано, яким чином ми бачимо освіту на сьогодні. Чи є галузі, чи є навчальні предмети, яким чином вони поєднуються.

– Невже є підстави говорити, що не буде, наприклад, української літератури в школі? Чи що її буде інтегровано?..

– Такого немає. Мені взагалі не подобається, що навколо цих питань, Концепції літературної освіти, літературної освіти, дуже багато провокацій і дуже багато некомпетентності. Те, що відбувається на сьогодні в пресі – це некомпетентність. Бо якби Ви вникли, прочитали, по-перше, документ, про який питаєте, потім прочитали процедуру громадського обговорення, поспілкувалися з фахівцями, у Вас відпали б абсолютно всі запитання.

– Я хочу почути Вашу однозначну відповідь на питання: чи будуть інтегровані курси української та світової літератури?

– Я не компетентна відповідати на це. Цього не відбулося.

– А теза про інтеграцію предметів увійшла до Концепції, указ про затвердження якої підписав міністр?

– Після підпису міністра ніхто, в тому числі й Уляна Гнідець, не має права вже нічого вимагати змінити.

– То є інтеграція, чи ні?

– Візьміть документ на сайті й прочитайте. Таких речей там взагалі не прописується. Концепція – це стратегічний документ. Він говорить про стратегічний напрямок в першу чергу – в науковій сфері. На основі Концепції розробляється Державний стандарт. А на основі стандарту – програма…

– На підставі чого учасники сьогоднішнього круглого столу так тішилися, що не буде інтеграції предметів?

– Ви не компетентні задавати мені запитання. Яке Ваше прізвище, ім’я, по-батькові? Де це буде надруковано? Ви що, хочете залишитися без роботи?

Даю Катерині Валеріївні свою візитку й запитую, як для читачів представити її. Втім, представник міністерства сказала, що не хоче себе назвати. Її особу й нашу розмову може засвідчити значне коло учасників круглого столу з проблем дитячого читання, які саме відпочивали в очікуванні наступних заходів.

На жаль, мої запитання «не відпали», проте наступного дня з’явилася можливість звернутися до ще одного члена авторської групи. Раїса Валентинівна Мовчан, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу української літератури ХХ ст. Інституту літератури НАН України, співавтор та редактор шкільних підручників з літератури, упорядник хрестоматій. Пані Раїса сказала, що вже неодноразово коментувала Концепцію, однак «нічого з цих коментарів не виходить. Міносвіти в один голос твердить: це просто так, це нічого не означає… І в такий спосіб убезпечує себе від відмови від цього варіанту і розробки нового, який улаштує суспільство». На питання про «втаємничення» відомостей про робочу групу: «Не називати прізвища авторів – це просто в традиції міністерства. Колективна відповідальність – значить повна безвідповідальність».

Слова Р.В. Мовчан підтверджує велемовне жонглювання-роз’яснення на сайті міністерства: «Положення Концепції мають рекомендаційний характер… Прийняття Концепції не є обов’язковою нормою, вона розробляється, коли потрібно врахувати різні наукові і методичні погляди, провести широке громадське обговорення. Метою розроблення Концепції літературної освіти якраз і стало бажання пробудити наукову та педагогічну думки, залучити до визначення подальших шляхів розвитку літературної освіти якомога більше вчителів-практиків, громадськість. Затверджена Концепція не є продуктом вузького кола науковців і працівників Міністерства. Вона об’єднала різні наукові і методичні погляди, пропозиції педагогів, учнів, батьків, громадськості, що надходили під час майже піврічного її обговорення».

Отже, далі буде?

Тетяна ЩЕРБАЧЕНКО

(літературний критик, автор дитячих книжок, колишній учитель української мови та літератури, мама учениці 8 класу)