Нещодавно в «Бібліотечці «Дивослова» з‘явилася цікава робота Тетяни Качак «Дитяча література в незалежній Україні: тенденції розвитку, яскраві постаті, знакові тексти». Пропонуємо уривок «на пробу» усім зацікавленим.

Зірка Мензатюк (1954) — письменниця, журналіст. Казки для дітей почала писати ще у 1990-х рр. народилася в селі Мамаївці на Буковині. 1977 закінчила Львівський університет ім. Івана Франка. Працювала в газетах «Радянська Україна», «Вісті з України». Друкувалася у періодичних виданнях, окремими збірками вийшли «Тисяча парасольок» (1990), «Арніка» (1993), «Мільйон мільйонів сестричок» (1999). Уже в новому тисячолітті світ побачили такі її збірки казок: «Київські казки» (2006), «Казки-куцохвостики» (2006), «Як до жабок говорити» (2007), «Макове князювання» (2008), «Зварю тобі борщику» (2012), а у 2014 році вийшла її повість для підлітків «Як я руйнувала імперію».

Перехід на новий етап розвитку вимагає нових еволюційних можливостей людини. Це вміння пізнавати Закони природи, Світу, Загальні закони людського суспільства, Духу, Моральності. На першому місці у цьому переліку поставлене вміння індивіда керувати власною думкою, трансформувати її, отримувати від неї позитивну енергію. Головною відмінністю ноосферної освіти є розкриття внутрішніх ресурсів особистості, виявлення вже закладених у ній природою потенційних можливостей. Оскільки ноосферна освіта вбачає духовно-моральний ресурс індивіда у виявленні його найвищої сутності – Призначення [15], то перед методикою літератури як педагогічною наукою постає завдання у розробці і застосуванні методів, спрямованих на збереження і розкриття інтегрованого потенціалу учня. Методологічні засади викладання літератури в школі визначають акцентуацію учителя на дотримання принципу природовідповідності в процесі вивчення художнього твору.

Художня література, природно поєднуючи моральне з естетичним, розвиває в читача почуття прекрасного і викликає заперечення всього потворного, бездуховного. Це актуально нині, коли в країні спостерігається духовна криза. На жаль, підлітки не усвідомлюють до кінця суть таких естетичних категорій, як прекрасне, потворне, трагічне, комічне.

Головною особливістю художньої літератури є образність. Створені письменником життєствердні образи, діючи безпосередньо на почуття і свідомість, допомагають читачеві отримати правильне розуміння сутності речей. Певна моральна якість персонажа має стати для учня взірцем для наслідування.  

Мета статті – розкрити морально-естетичні засади повісті-казки Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Завдання: 1. Опрацювати літературу з досліджуваної проблеми (методичний, ноосферний аспект). 2. Визначити найдоцільніші методи, прийоми, форми організації роботи.

Літературна освіта є важливою складовою всебічно розвиненої особистості, адже впливає на формування культурних та життєвих цінностей людини, вміння усвідомлювати, критично осмислювати, оцінювати, співставляти різні сутності, прояви буття.

Починаючи з народження і протягом цілого життя людина вчиться. Сьогодні особливої актуальності набуває питання самоосвіти, яка власне починається із літературної освіти, самостійного дитячого читання. Початковий етап літературної освіти базовий і важливий, бо якщо у випускника початкової школи не сформована правильна читацька діяльність (що складається із читацьких та літературознавчих знань, вмінь і навичок учнів) і самостійність, то на наступних етапах навчального процесу реалізовувати завдання і зміст літературної освіти надзвичайно складно, а подальша самоосвіта потенційно неможлива.

Навчальна дисципліна «Дитяча література» викладається у ВНЗ для студентів, які обрали спеціальність «українська мова та література» (зі спеціалізацією «зарубіжна література») з початку 90-их років XX ст. За навчальними планами її вивчення передбачено на 1 курсі у першому семестрі (загальна кількість годин – 135. З них для лекційного опрацювання – 24 год., для практичних занять – 20 годин, для самостійної роботи – 91 година, кількість кредитів за ECTS – 4,5). Цей начальний предмет відіграє важливу роль у підготовці майбутніх учителів-словесників, оскільки є доповненням до курсів історії української та зарубіжної літератури і допомагає студентам-філологам засвоїти фактичні знання з пропедевтичного курсу літератури, основою якого є твори власне дитячої літератури. Адже поза увагою названих вище дисциплін залишаються визначні твори української та зарубіжної літератури, що увійшли у золотий фонд дитячого читання: казки Ш. Перро, Г. Х. Андерсена, Т.М. Янсон, Л. Керрола, С. Лаґерльоф, І. Франка, В. Короліва-Старого, О. Іваненко, А. Дімарова, А. Давидова, повісті та романи Г. Бічер-Стоу, Марка Твена, Жуля Верна, Є. Велистова, А. Ліндґрен, П. Треверс, В. Нестайка, Я. Стельмаха, О. Бердника, В. Близнюка, Б. Харчука, Б. Комара та ін. Усі ці твори вивчаються за шкільними програмами із української та зарубіжної літератури у 5-8 класах або ж пропонуються у списках для додаткового читання чи факультативного опрацювання.