З погляду викладача




Літературна освіта є важливою складовою всебічно розвиненої особистості, адже впливає на формування культурних та життєвих цінностей людини, вміння усвідомлювати, критично осмислювати, оцінювати, співставляти різні сутності, прояви буття.

Починаючи з народження і протягом цілого життя людина вчиться. Сьогодні особливої актуальності набуває питання самоосвіти, яка власне починається із літературної освіти, самостійного дитячого читання. Початковий етап літературної освіти базовий і важливий, бо якщо у випускника початкової школи не сформована правильна читацька діяльність (що складається із читацьких та літературознавчих знань, вмінь і навичок учнів) і самостійність, то на наступних етапах навчального процесу реалізовувати завдання і зміст літературної освіти надзвичайно складно, а подальша самоосвіта потенційно неможлива.

Навчальна дисципліна «Дитяча література» викладається у ВНЗ для студентів, які обрали спеціальність «українська мова та література» (зі спеціалізацією «зарубіжна література») з початку 90-их років XX ст. За навчальними планами її вивчення передбачено на 1 курсі у першому семестрі (загальна кількість годин – 135. З них для лекційного опрацювання – 24 год., для практичних занять – 20 годин, для самостійної роботи – 91 година, кількість кредитів за ECTS – 4,5). Цей начальний предмет відіграє важливу роль у підготовці майбутніх учителів-словесників, оскільки є доповненням до курсів історії української та зарубіжної літератури і допомагає студентам-філологам засвоїти фактичні знання з пропедевтичного курсу літератури, основою якого є твори власне дитячої літератури. Адже поза увагою названих вище дисциплін залишаються визначні твори української та зарубіжної літератури, що увійшли у золотий фонд дитячого читання: казки Ш. Перро, Г. Х. Андерсена, Т.М. Янсон, Л. Керрола, С. Лаґерльоф, І. Франка, В. Короліва-Старого, О. Іваненко, А. Дімарова, А. Давидова, повісті та романи Г. Бічер-Стоу, Марка Твена, Жуля Верна, Є. Велистова, А. Ліндґрен, П. Треверс, В. Нестайка, Я. Стельмаха, О. Бердника, В. Близнюка, Б. Харчука, Б. Комара та ін. Усі ці твори вивчаються за шкільними програмами із української та зарубіжної літератури у 5-8 класах або ж пропонуються у списках для додаткового читання чи факультативного опрацювання.

Шлях до чарівництва через казку
4 грудня 2012, 15:19   Автор: Ольга Рєпіна

 „Сьогодні тільки казка здатна
 врятувати світ...”

Емір Куштуріца

«Письменники Дніпропетровщини ? шкільним бібліотекам» : аудіокнига. ТитулКазки, знайомі нам із дитинства...

Нам розповідала їх мати, потім ми читали самі, зараз ми читаємо та розповідаємо ці казки дітям та онукам...

Казки потрібні усім дітям в усі часи... Чому?

Може, хтось ніколи й не замислювався щодо відповіді на це нескладне запитання, але все ж у нього в пам’яті є кілька казок, які він може презентувати своїй дитині у різних випадках: щоб зацікавити дитину, ми розповідаємо одну казку, щоб заколихати − іншу...

Чому казки такі важливі для дитини?

Дитяча книга і промоція читання в Східній Європі : зб. наук.-практ. ст. / упоряд. Е. Огар. - К. : Грані-Т, 2012. - 192 с. : іл.


Найчастіше матеріали конференції не виходять за межі наукового заходу, за межі вузького кола зацікавлених науковців. Втім, збірник науково-практичних статей «Дитяча книга і промоція читання у Східній Європі» робить крок назустріч громадськості та насамперед українським видавцям і бібліотекарям, для яких неоціненним може бути досвід пострадянських і постсоціалістичних країн.
Насправді цих «кроків назустріч» зроблено декілька. Перший крок — тема, адже дитяча література традиційно цікавить дуже багатьох людей, а питання промоції читання в Україні назріває вже не один рік і стосується видавців, письменників, освітян, перекладачів, бібліотекарів, а якщо глобально — стосується усіх! Другий — видавниче втілення, збірник видано під егідою громадської організації «Форум видавців» та Української академії друкарства авторитетним і відомим видавництвом «Грані-Т», що, випустивши у світ за шість років понад триста назв, заробило репутацію сучасного видавництва, яке не просто дбає про якість книги, а й багато в чому випереджує час.
 

Література для дітей та юнацтва – завжди актуальна література, що пояснюється як її функціональними рисами, так і поетичною специфікою, спрямованістю на певне коло реципієнтів. До цієї галузі мистецтва слова традиційно спостерігалося неоднозначне ставлення. З одного боку таку літературу розглядали через призму виховної функції, покладеної на неї, а з іншого – вважали недостойним об’єктом для наукової інтерпретації та осмислення, критичної рецепції. Однак, аналіз історії української та світової літератур, літературних процесів різних епох, дає можливість стверджувати, що увага до проблем дитячої книжки та дитячого читання то посилювалася, то згасала. Подібні тенденції зумовлені багатьма факторами: соціально-культурним середовищем, станом книговидання, аксіологічними домінантами, превалюванням певного функціонального аспекту книги для дітей, специфікою ролі, покладеної на дитяче читання в ту чи іншу епоху.
Сьогодні спостерігається чергова хвиля так званої «моди на дитячу літературу», зацікавлення нею як об’єктом наукових студій, зокрема літературознавчого осмислення, критичної рецепції, психолого-педагогічних розвідок.