З погляду викладача
“...А я у гай ходила...”, “Ми дзвіночки, лісові дзвіночки...”. Хіба не з цього починається любов до життя, любов до рідної землі, до поезії в наших маленьких синів і дочок, у наших дошкільнят-онуків?” — риторично запитував свого часу письменник-учитель Ю.Збанацький [8, 117]. |
Зарубіжна дитяча література – особливий пласт світової літератури, написаної письменниками різних національностей на різних мовах і адресованої дітям; це твори світової літератури, які ввійшли до кола дитячого читання. Вивчення історії становлення і розвитку зарубіжної дитячої літератури, як і теорії дитячої літератури загалом – питання актуальні і на часі. Нерозв’язаними залишаються не тільки проблема розбіжностей тлумачення поняття "дитяча література", окреслення її специфічних рис, а й проблема критичного переосмислення творів, які пропонувались юним читачам і з яких формувався своєрідний канон світової дитячої літератури. Професійних інтерпретацій потребують перекладені українською мовою твори для дітей сучасних зарубіжних письменників. |
Слова французького письменника-льотчика Антуана де Сент-Екзюпері, автора «Маленького принца», про те, що всі ми родом «з дитинства, як із країни», відомі, напевне, кожному. Але в плані нашої розмови хотілось би трішечки уточнити: …з дитинства і — казки. |
Читайте сказки, размышляйте нaд ними, и они помогут вам найти дорогу к естественно добытой свободе, любви к себе, к животным, к земле, к детям... Сказка, как это ни парадоксально звучит, — трудный для понимания детей жанр. Хотя многим педагогам так не кажется: ведь до одиннадцати лет народная сказка — один из самых любимых детских жанров. Но сам факт чтения ещё не говорит о понимании содержания. На уроках литературы "понимание" сказки часто сводится к характеристике её персонажей и к довольно прямолинейной расшифровке её "намёков" ("Чему сказка учит?", "Какой урок преподносит?" и т.п.). Ничего плохого в такой работе нет, но поскольку в её основе лежит поверхностный подход к сказке, то и пользы от неё тоже мало. Вместе с тем нельзя утверждать, что детям нужна вся глубина сказки. Скорее она нужна педагогу, чтобы дозировать объём информации, содержащейся в сказке, и найти оптимальную форму её подачи детям. На примере сказок разных народов попробуем показать, какого рода информацию и в каком объёме они содержат. |
Без «Русалочки» мир стал бы куда беднее и, кажется, человеческая душа стала бы беднее и суше.
У каждого возраста — свой Андерсен. Для маленьких читателей (даже слушателей) — это «Дюймовочка», «Огниво», «Стойкий оловянный солдатик», «Оле-Лукойе». В девять-десять лет приходят «Свинопас», «Дикие лебеди», «Гадкий утёнок», «Новое платье короля», «Снежная королева». В двенадцать-тринадцать читают «Русалочку», «Калоши счастья», а потом идут «Тень», «Колокол», «История одной матери» и снова «Снежная королева» с «Русалочкой» и ещё десятки других бессмертных сказок великого Андерсена. |