Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог : збірка оповідань і казкових історій із терапевтичним ефектом : [літ.-худ. видання для читання та слухання дорослих із дітьми дошк. та мол. шк. віку] / читець Alyosha, ілюстраторка Марта Кошулінська. Тривалість 1 год 37 хв. 2022 р. http://abuk.com.ua/catalog/books/1324?web=1

«Для мене як літературознавиці,

письменниці, психологині, мами, бабусі і т. д.

це був глибокий життєвий досвід про те, #ЯкГоворитиЗДітьмиПроВійну,

а також досвід створення інструменту для всіх –

для такої необхідної розмови».

Тетяна Стус.

Напевно кожну книжку для дітей, котру вдалося написати та видати в час війни, можна вважати «знаковою». Бо сама наша здатність творити, як і потреба наповнювати життя наших дітей творчістю і вищим сенсом посеред найжорстокішої війни нового тисячоліття є річчю небувалою. Знаковою. Та серед кількадесят книжок, які прийшли до юних українців цього трагічного і водночас величного 2022 року, саме збірка Тані Стус «Таємні історії маленьких і великих перемог» є на мій розсуд втіленням того кращого й сутнісного, що вирізняє українську дитячу літературу часу російсько-української війни. Окрім того це також – перша вітчизняна збірка терапевтичних аудіоказок для дітей.

(Проект був втілений у межах програми Фонду Mental Health психологічної підтримки українських дітей, які постраждали внаслідок російської агресії, за ініціативи та сприяння Міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation. Працювали над збіркою видавництво «Книголав», перша українська аудіокнигарня АБУК і міжнародний медіасервіс MEGOGO. Авторка казок – дитяча письменниця, засновниця проєкту підтримки дитячого читання BaraBooka Таня Стус, супервізорка – дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз, ілюстраторка – Марта Кошулінська, а озвучила збірку співачка Alyosha (Олена Тополя).

Навіть дорослому важко, а часом не можливо сприйняти, осмислити, а відтак і проговорити досвід проживання війни. Дітям, які лише пізнають світ і ще не мають інструментарію для опрацювання настільки складного життєвого досвіду, стократ важче. Тому перед дитячим письменником постає неймовірно складне завдання: проговорити невимовне одночасно з людьми різних поколінь, створивши своєю оповіддю привід і тло для їхнього подальшого конструктивного та цілющого діалогу.

Тетяні Стус це вдалося. Попри первісну заданість параметрів і завдань, цілком «прикладне» у своєму засновку спрямування проєкту, вона створила високо художній, людяний і просто цікавий дітям і дорослим твір. Делікатно і обережно письменниця торкається типових, на жаль, для воєнного сьогодення України сюжетів, тривожних і болючих тем.

За своєю структурою «Таємні історії…» відроджують колись дуже популярний в українській дитячій літературі жанр повісті в оповіданнях, а на ще глибшому рівні – байку в її філософській сковородинівській формі. Збірка складається з низки історій, об’єднаних часово-просторовими межами (широкомасштабне вторгнення Росії в Україну), спільними персонажами (кілька українських родин) і ліричним героєм – голосом авторки, що проговорює сутнісні речі (своєрідна «сила» кожної історії) та утримує глибинний емоційний стан спокою-медитації. Буденні наративи, котрі складають «досвід війни» героїв, не пов’язані сюжетно. Це фрагменти мозаїки життя, котре раптово розсипалося й ніяк не може бути відтворене у попередньому стані. Цілісність цього світу полягає у глибинних засадничих речах, які, власне, і розкриває читачам авторка шляхом розгортання внутрішньої суті життєвої ситуацію в уявний простір казки-притчі, що супроводжує кожну розповідь.

Реальний пласт складають історії життя дітей із кількох родин, які переживають лихоліття війни та вимушені покинути рідні домівки. Попри скупий обсяг тексту щодо кожного персонажа, слухач безпомилково розрізняє відтінки характеру уважної до інших вітаїстичної Улянки, маленького, відкритого світові Левчика, емоційного та по хлоп’ячому нестримного Святика, вразливої Насті. Хоча портрети дітей відсутні, їх увиразнює мовлення, поведінка та реакції на ситуацію, у їхніх діях багато відлуння сьогодення (скажімо, дівчатка граються у «бойових українських відьом», прокладаючи шлях рідним). Натомість образи дорослих, хоча й мають портретну характеристику, дещо схематичні й, сказати б, зразково-показові: усі вони є не так художніми характерами, як зразками правильної усвідомленої поведінки в тій чи іншій ситуації і, відповідно, чинять так і промовляють те, як це варто зробити кожному відповідальному дорослому за даних обставин. Так, мама убезпечує дітей (зокрема й психологічно), поводиться відповідно до правил виживання (як ось, під час повітряної тривоги), вміло пояснює причину власних сліз, а татусі психологічно правильно підтримують донечок (вчасно подарована іграшка, запис-розмова на мобільному) тощо. Цей схематизм і взірцевість персонажів цілком виправдані, оскільки йдеться про терапевтичний текст, покликаний допомогти, зокрема й дорослому, знайти правильні слова та спосіб поведінки у складній ситуації.

Тій самій меті служить «голос автора» – квінтесенція філософського підтексту, закладеного в наративи. Саме він проголошує тези-ключі, що розкривають глибинний сенс кожної оповіді. Також цей внутрішній ліричний медитативний плин – осягнення усього, що відбувається на зовні життєвих подій і в глибині «вічної казки життя» безпосередньо Серцем Творця, є стрижнем «Таємних історій…». Збірочка буквально пронизана Людяністю. А кожна оповідка чи казка – лише відблиск цієї найважливішої серцевинної течії.

На казках, що гармонійно вмонтовані в кожну з десяти оповідок, варто спинитися окремо. Саме вони – живі, емоційні, з індивідуалізованими мовними партіями персонажів і неочікуваними сюжетними поворотами, як на мене, є найбільшою авторською удачею. Буденні та звичні речі (як ось, годинник, рюкзак, дім, автівка) і речі далеко не звичні (скажімо, уламок ракети, сирена) та навіть алегоричні (як ось, Тьма, Зцілення) оживають перед дитячою уявою. І вона, та дитяча уява з їхньою появою отримує чарівну можливість побачити оточуючий світ – такий різний і неоднозначний у час війни – ніби у променях чарівного ліхтаря, котрий все вияснює та робить прийнятним, не страшним, вартісним і цікавим.

Письменниці вдалося знайти дуже близькі та зрозумілі дітям образи, щоб розкрити суть неймовірно складних і навіть жахних речей. Вона говорить із малими читачами про час і неминучість, про вибір і смерть, втрати та родинність, сув’язь і самотність, біль і любов та ще про багато-багато іншого, що складає загадку й сенс людського життя. Але, я певна, дитяча уява малюватиме зовсім не оці «дорослі абстракції»! У ній із тихим поцокуванням постане розважливий мудрий Годинник, що трішки старосвітськи оповідає про пошуки людством міри для часу та людину як міру всього. І добрий Дім, що соромиться популярності світлини, на якій він зруйнований і самотній, та живе спогадами про всіх, для кого був рідним. І життєлюб-рюкзачок, який зовсім не «тривожний», бо як завжди здатний обійняти мамині плечі та донести татову любов. Комусь пригадаються балакучі квіти з інших казок і оповідок, а хтось вперше спробує прислухатися, чи не тягнеться до нього душа непримітного вазончика, що теж вміє любити та прагне життя. Іншого здивує та збентежить розповідь сирени, що виявилася частиною древнього міфу та справжньою чарівною рятівницею. Ще комусь припаде до душі сповнена напруги, сподівань і відчаю сповідь уламку ракети чи торкнуть нехитрі сердечні роздуми автівки, що «льотає» з військовими українським степом.

Таня Стус ввела до оповіді й цілком реального героя війни – Сашка Чайку (позивний Крилатий), який втратив у бою ногу. Зустріч дітей із військовиком абсолютно буденна: малеча взялася пасти козу, а Крилатий із дружиною прийшли за молоком. Запізніла реакція дітей на відсутність ноги у красеня-чоловіка, як і їхнє запитання, чи не дуже тому боляче, зізнання в нелюбові до молока й тут таки «реклама» його цілющої сили – усе це створює навколо драматичного факту важкого поранення дуже мирну людяну атмосферу. Суть якої поглиблює монолог персоніфікованого Болю, котрий завжди був щирим відданим другом Сашка, підказував, на що слід звернути увагу під час тренування, а нині переродився у Зцілення.

Внутрішня логіка збірки струменить від ідеї часу та людини як міри всього сущого, через відкриття взаємопов’язаності усіх Людяністю та здійсненим кожним окремо Вибором, до розуміння діалектики життя, неминучості Перемоги Світла… і простої сердечної радості бути поряд із рідними, любити, творити, пам’ятати, боронити й леліяти, власне – бути Людиною в світі. Навіть якщо тут і нині іде війна.

Наталя МАРЧЕНКО.