Тріщ Наталія. Оповідки з бабусиних клубочків / Н. М. Тріщ. – Харків : Белкар-книга, 2024. –80 с.

Ознакою справжньої дитячої літератури є ціннісні орієнтації, закладені авторами у сюжеті, характерах і поведінці головних героїв. Не менш важливими є пізнавальний потенціал тексту, вітаїстичний пафос, зрозуміла мова. Дитяча книжка має додавати любові, світла, позитивно впливати на світогляд дитини, формувати її життєві орієнтири. Саме такою є книжка «Оповідки з бабусиних клубочків» Наталії Тріщ.

У творчому доробку авторки – вірші для найменших, казки, оповідання. Назва нової книжки не випадкова, адже кожна розказана в ній історія – це захована у бабусиних кольорових клубочках ниток пригода, спогад з дитинства, цікава легенда чи оповідка про головні християнські свята, традиції  українського народу, життя Ісуса Христа, людські стосунки, важливість добра й любові.

Щовечора бабуся розповідає малому Артемкові нову оповідку, яка зворушує серденько дитини, стає містком між минулим і сьогоденням, відкриває світ християнських постулатів, народної мудрості, робить духовний і культурний спадок ближчим і зрозумілішим. 

Як багато є різних кольорових клубочів, нитки з яких бабуся вплітає  в узор в’язання, такими тематично й жанрово різноманітними є оповідки. «Врятоване Різдво» - казка, мотиви якої асоціативно нагадують «Різдвяну пісню у прозі» Чарльза Діккенса, а разом з тим – наші реалії, в яких образ Різдва можна трактувати як образ миру, украденого недобрим чоловіком Самодуром. Однак, навряд чи діти так декодуватимуть текст. У цій казці  - добро перемагає зло, а світло різдвяної зірки доторкається до кожного серця. Природа допомагає людям дарувати славу Божому Сину, а дзвін колядки передає щиру радість.

Жанрові ознаки казки, біблійної оповіді й пізнавального тексту синтезовано в розповіді «Таємниця Йорданської водички». Імпонує вміння Наталії Тріщ просто, доступно й водночас грунтовно розповідати дитині фрагменти біблійної історії, використовувати цитати зі Святого письма,  захопливо описувати українські звичаї святкування, пов’язані з певними обрядами, символами, віруваннями, кулінарними традиціями й усною народною творчістю.

Осадко Ганна. Чарівний глечик / Ганна Осадко ; іл. Володимир Штанко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2024. – 40 с. : іл. 

Ти любиш подорожувати? Звичайно, що так!

Адже кожна мандрівка – це пригоди, нові враження, нові знання й трішечки «новий» ти сам.

Уявляєш, як цікаво потрапити до справжнього поселення, зведеного так само, як будували своє житло наші пращури шість тисяч років тому? Та ще й самому докласти рук до будівництва трипільської оселі!

Отакі неймовірні пригоди чекали героїв цієї книжки Зоряну та Ярка у заповіднику «Трипільська культура», що у селищі Легедзине на Черкащині. А ще вони дізналися, як жили трипільці, що їли, як господарювали, у що вірили, якими знаками та малюнками розповідали про свій світ.

І все оце – лише початок Великої Мандрівки, що завела друзів у минуле!

Давидова Оксана. Привидуся : повість / Оксана Давидова ; намал. Алевтина Шавлач. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2023. – 113, [5] с. : іл. 

«...Все одно ми вижили, ми є. І нас не залякали, бо ми й надалі готові

боронити нашу Україну від ворогів, які хочуть загарбати нашу землю!»

Привидуся

Війна ніколи не може бути «цікавою штукою». Бо війна жорстока, невмолима, руйнівна, страшна та недобра. Та коли опиняєшся посеред війни, мусиш знайти своє місце у її стрімкому вирі. Навіть коли ти звичайнісінька дитина … чи дитина-привид.

Герої повісті Оксани Давидової опинилися в окупації. Кожний день їхнього життя схожий на квест із жахастика, де найпростіші речі – їжа, тепло, світло, можливість пройти вулицею чи увімкнути мобільний – можуть вартувати тобі життя. Але також кожний їхній день наповнений мріями, дружбою, турботою один про одного та навіть радістю й героїкою. Бо Андрій, його феєрична бабуся «бабАлла» та фантастична подружка Привидуся ніколи не здаються та ніколи не зневірюються.

«Привидуся» – книжка про Перемогу, а не про війну.

Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка – 2024

Премію засновано Національною секцією Міжнародної Ради дитячої та юнацької книги (UA IBBY), Національною бібліотекою України для дітей, ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей» та родиною Всеволода Нестайка за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України для відзначання сучасних українських дитячих письменників.

Фінберг Олена. Неймовірні історії кота Бучика / Олена Фінберг ; мал. Валентина Єсіпова-Левіч. – Київ : Дух і Літера, 2023. – 112 с. 

Фінберг Олена. Кіт Бучик у місті Лева / Олена Фінберг ; мал. Валентина Єсіпова-Левіч. – Київ : Дух і Літера, 2023. – 56 с. 

Фінберг Олена. Лондонський щоденник кота Бучика / Олена Фінберг ; мал. Валентина Єсіпова-Левіч. – Київ : Дух і Літера, 2024. – 96 с. 

«Страшна війна прийшла в Україну. Разом з українськими воїнами кіт Бучик стає на захист Батьківщини. Кіт з міста Буча, на долю якого випали й окупація, й полон, і фронтові будні зі звитягами й втратами, розповідає дітям про мир і війну, про український опір ворогам. Поряд з Бучиком немає місця страху, відчаю, зневірі. Разом з побратимами Бучик робить усе можливе, щоб ця війна на нашій землі стала останньою».

«ДУХ І ЛІТЕРА»

«Це не перший мій досвід — від імені кота розповідати про життя. Коли моя старша онука була маленькою, то я писала їй листи від імені киці та розповідала про життя. І моя нова книжка також почалась як розмова для одного хлопчика, тому я навіть не уявляла, що це може в неї вилитись».  

Олена ФІНБЕРГ.

«Мова війни аж ніяк не перекладається на дитячу. Не мала би перекладатися. Однак воювати в мовчанні, страждати, боятися, вірити й зрештою перемагати ворога в мовчанні — неможливо. Треба говорити. Треба перекладати…»

Олена СТЯЖКІНА.

Трилогія Олени Фінберг про кота Бучика, як усі книжки видавництва «Дух і Літера», найперше привертає увагу ошатністю та гармонійністю видавничого втілення. Приємні на дотик, нестандартного формату м’які, але надійні в дитячому користуванні книжки хочеться взяти до рук, їх зручно гортати й читати. Живі, кольорові малюнки Валентини Єсіпової-Левіч, витримані в стилі дитячого примітиву, точно передають атмосферу тексту, наголошують важливе, доповнюють реальність наративу й творять живий внутрішній ритм видання.

Відразу варто сказати по мову трилогії. Вона продумана, наближена авторкою до сучасного мовлення дітей молодшого шкільного віку. Всі поняття, історико культурні об’єкти тощо пояснені чи описані додатково. Лексика та синтаксичні конструкції прості й зрозумілі юному читачеві. Діалоги виразні.

Як літературний герой кіт Бучик відразу потрапляє в славну когорту століттями улюблених дітьми персонажів-котів: фольклорні «Пан Коцький» і «Кіт у чоботях», Чеширський Кіт Льюїса Керрола і кіт Сплет Роба Скоттона, чорний, саркастичний кіт на ім’я «Кіт» Ніла Геймана з «Кораліни» та сузір’я  кошачих героїв із серії «Коти-вояки», що створюється низкою авторів під спільним псевдонімом Ерін Гантер, і багато інших. А скільки чудових котів, що вже зажили слави серед юних читачів, вигадали сучасні українські дитячі письменники: Марципан Пломбірович Валентина та Яни Бердтів, Кігтик Ковбаско Сергія Гридіна, Кір Олексія Надемлінського, Нечуй Невмирущий Олександри Орловської, Альф Юліти Ран, Миця Ірини Савки та Муся Галини Кирпи, аерокоти Юлії Ілюхи та 36 і 6 котів із серії Галини Вдовиченко – тільки почни згадувати!

І кожний із цих літературних персонажів має власну історію, своє неповторне лице, мову та характер! Але всі вони поєднані особливою «котячою» харизмою: здатністю до незалежної думки та самостійних вчинків, тонкою душевною організацією та вмінням «чути іншого», живучістю, оптимізмом і непереборною цікавістю та винахідливістю. А ще коти як ніякі інші домашні улюбленці пов’язані з відчуттям «домашнього затишку», тими спокоєм і певністю, що асоціюються у нас зі щастям і родинністю. Герой Олени Фінберг - не виняток!

Також трилогія про Бучика за суттю художнього матеріалу має розглядатися поряд із низкою дитячих книжок воєнної доби в Україні (2014–2024 рр.), де герої-тварини є художньою альтернативою, що зменшує травматичну суть оповіді, з більшою долею іронії, гумору чи й дидактики розкриваючи юним читачам смисл подій, що відбуваються. «Незламні мураші» Лариси Ніцой, «Жерар-партизан» Івана Андрусяка, «Лео-Фу, або Я народився собакою» Валентини Захабури, «Руді і Чумацький Шлях» Григорія Фальковича, «Чотири нявкісти і ВІН» Павла Куща, «Врятовані хвостики» Насті Музиченко, «Жираф Монс. Харківська історія» Олега Михайлова, «Тільки не гавкай» Олени Захарченко, серія коміксів «Коти-Захисники UA» від Видавничої групи «Кенгуру» – ось лише невеличкий перелік видань, які відразу приходять на думку. Історію Бучика серед них вирізняє фактографічність і широта охоплення досвіду воєнної доби (окупація, полон, життя військових, волонтерів, внутрішньо переселених і українців за межами країни тощо), а також значна географічна й часова протяжність часопростору.

Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка – 2023

Премію засновано Національною секцією Міжнародної Ради дитячої та юнацької книги (UA IBBY), Національною бібліотекою України для дітей, ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей» та родиною Всеволода Нестайка за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України для відзначання сучасних українських дитячих письменників.

Марченко, Мія. Майка Паливода обирає професію / іл. О. Болотової. - Харків : Читаріум, 2021. - 143, [1] с. : іл. 

Думаєш, ця книжка – ще одна «доросла» настанова про «ким ти вирішив стати» та «крок за кроком уперто рухатися до своєї мети»? Аж ніяк!  

Майка Паливода – надто чесне, відверте та невгамовне дев’ятилітнє дівчисько, аби у її розповіді все було так просто і нудно. Коли ще взяти до уваги кмітливість і «бурхливу фантазію» Майки з її уявними друзями (Буркотлива Сю та Бен), першу закоханість її «найвреднючішого у світі» старшого брата Захара, «жахливу дилему» визначитися між «найкращою подругою» Анею та «найближчою людиною» Мелікою, а ще непередбачуваних Майчиних однокласників, батьків та учителів… То пошуки відповіді на «банальне шкільне» завдання «Ким тия хочеш бути?» перетворяться на неймовірно веселу, часом драматичну, але таки дуже Добру пригоду.

І Майчин варіант рішення – правильний, не посперичаєшся: «…я ще так і не визначилась, як буде називатися те, чим я займатимусь. Але найбільше з усього я хочу бути ЛЮДИНОЮ, бо це найкраща професія у світі!»