Загоровська Л. На їхніх маленьких плечах... : оповідання : [для мол. та серед. шк. віку] / Л. Загоровська ; передм. О. Білозір ; ілюстрації студентів Київ. дит. акад. мистецтв. – Київ : Веселка, 2018. – 110 с. : іл.

«Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18:3).

«Бо вони — справжні, і те, що вони роблять — теж справжнє».

Чесно зізнатися, я вже давно не плакала, читаючи дитячу книжку. А тут — пережила справжнісінький катарсис над простими невигадливими оповідками про українське щодення!

Вражаюча ЧИСТОТА цієї книжки приголомшує. В ній панує те Справжнє та Щиросердне, на що мимоволі відгукується в людині совість і душа, коли вони є. Дитина раптом нагадує тобі в цих текстах про себе як про найвищу міру Любові й Світла, що відкриває дорогу до Вищого. І хочеться стати кращим. Праведним. Простим і Люблячим.

Драмовичок : антол. сучас. укр. драматургії для дітей та підлітків / авт. і упоряд. проекту Н. Мірошніченко [та ін.] ; ред. Н. Симчич ; худож. оформ. М. Мірошниченка. – Київ : НЦТМ ім. Леся Курбаса, 2017. – 461 с. 

«…п’єси для дітей — це вищий пілотаж. У дорослих п’єсах можна сховати недосконалість за філософію, нібито “розумні” речі. А публіка, для якої ми робимо “Драмовичок”, не сприйматиме нецікаве. Тому драматургія для дітей — річ унікальна, яка вимагає максимальної професійності».

Олександр ВІТЕР, драматург.

Новітня драматургія для дітей — пріоритетний напрямок, який підтримує держава у більшості країн. Натомість в Україні театр для юних, який мав би чутливо реагувати на найменші зміни в естетичних смаках і настроях нових поколінь, виявився найконсервативнішим. Поява поряд із «новорічними» виставами «різдвяних», як і прихід героїв американських мультиків на зміну радянським, нічого суттєво не змінило в його художній мові.

Історія цього видання «відкидає» нас у травень 2013 р., коли вперше в Україні драматургічним відділом Національного центру театрального мистецтва імені Л. Курбаса (очолює Н. Неждана; входять драматурги Я. Верещак та О. Миколайчук) був реалізований комплексний проект, присвячений сучасній драматургії для дітей, — лабораторія «Драмовичок». 

Фалькович Г. Шалахмонеси / Г. Фалькович ; іл. П. Фішеля. – Київ : Дух і Літера, 2016. – 48 с. : іл.  

Коли дитина бере до рук книжку, вона зазвичай не знає історії її появи, імен автора чи художника. Книжка як і світ відкривається для неї ВПЕРШЕ. І саме ця чистота і свіжість дитячого сприйняття, на мій розсуд, є основним критерієм (навіть більше — камертоном!), який дає змогу вирізнити справді добру книгу для дітей.

Збірка віршів Григорія Фальковича «Шалахмонеси», видана культовим для української інтелектуальної спільноти видавництвом «Дух і Літера» з ілюстраціями Пінхаса (Павла) Фішеля має в собі цю найважливішу складову дитячого читання — не притьмарене сприйняття світу.

Це книга, яку можна з приємністю потримати в руках, відчувши на дотик дрібні виступи на деталях малюнку. Її можна розглядати годинами поза текстом, вигадуючи власні історії. Здається, зазираєш за рамку старої бабусиної картини, чи, можливо, різдвяної листівки, чи світлини, яка вже стерлася, але залишилися чудове оздоблення й спогади… Мимоволі думаєш, як і чому стрілися олень-рогач і жук-рогач, і що ж тепер буде з тієї зустрічі…

А це ж лишень обкладинка! Ще вся Книга попереду!

Свобода пам‘яті або Небеса понад імперіями та душницями.

Мензатюк З. Як я руйнувала імперію / Мензатюк З. ; обкл. Р. Попського. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. –  271 с.

Арєнєв В. Душниця / Володимир Арєнєв ; іл. О. Продана : [передм. авт.]. – Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2014. – 148 с.+

[16] арк. іл.

«Безликий, безмозкий, слухняний совок!..

Ми в них ніби свідки»

Яринка Найчук.

«…мого діда завжди намагалися використати…

 розумів, що хотів сказати дід. Не розумів — чому»

Сашко Турухтун.

Людина влаштована так, що їй завжди кортить знайти «точку відліку» й створити систему координат, у якій нарешті «все стане на свої місця». У побуті і в державотворенні, в ідеологічних баталіях і духовній борні ми підсвідомо тримаємося оцього «стрижня», щоправда інколи як мавпи перескакуючи з одної «надійної опори» на іншу в пошуках їжі та прихистку… Напевно тому найважче розповісти дітям про те, чому і, головне, навіщо, ми опинялися в тій чи іншій Системі.

«Від землі твоя сила!» або Ідентифікація Віктора Близнеця

Близнець В. Женя і Синько : повість / БлизнецьВ. ; іл. М. М. Левчишина. – К. : Молодь, 1974. – 191 с. : іл.

«...Було чимало рецензій, мене за щось хвалили й лаяли, а я читав і за душу смоктало: не те, не те, не те.

Все це пусте, дрібне, побіжне —  і те, за що хвалять, і те, за що лають. Невже не розуміють?..»

***

«…Дивися — в житті є щось важливіше цієї товкучки — краса, казка, совість...».

Віктор Близнець.

Віктор Близнець був і залишається найбільше непізнаним із визнаних класиків української дитячої літераури. Як і тексти Г. Х. Андерсена (саме це, можливо, незвичне порівняння видається мені найбільш показовим!) його твори можна зрозуміти лише в гармонійній цілостності дитинно/дорослого дискурсу, не намагаючись спростити чи втиснути їх у якісь рамці. Слідом за В. Винниченком, М. Хвильовим, В. Підмогильним, Ю. Яновським письменник прагнув відтворити повноту буття в усій складності та розмаїтті психологічних та інтелектуальних станів персонажів. І орієнтованість тексту на читача-дитину не завадила тому налаштуванню. Зрештою, важко сказати, для кого написані його повісті, — для доросліючих дітей, чи дитинних душею дорослих...