«Що можна любити більше, ніж саме читання? Заохочувати до читання дітей!»

Євгенія ПІРОГ.

Дитячі письменники, як і дослідники, поділяються, за словами героя відомого фільму, на «астрономів» і «астронавтів». Перші надихаються власними спогадами дитинства, досвідом найближчого оточення, мудрими книжками про психологію та навіть фізіологію дитини різного віку й особливості дитячої літератури. Інші можуть жити й творити лише посеред нестихаючого виру сьогоденного – тут і сьогодні – дитячого буття, проживаючи кожне слово тексту разом зі своїми читачами, безстрашно занурюючись у глибини, нуртування, шумовиння та тишу цього стрімкого вічно змінного потоку. Письменниця, сценаристка, авторка та кураторка Всеукраїнської ініціативи «Додай читання» Євгенія Пірог саме така!

Народилася майбутня казкарка 16 лютого 1958 року. Зростала у Херсоні, де із "Золотою медаллю" закінчила школу №30. Згодом навчалася на фізичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Оптичні прилади та спектроскопія». По тому – в Інституті з патентно-ліцензійної роботи (Москва) за фахом «Технічна експертиза та захист винаходів». Працювала інженером, патентознавцем, викладачем фізики та малювання. Має двох донечок і трійко онуків. Упродовж життя невтомно подорожує Україною, втілюючи завдяки своєму світлому дару мрії сотень дітей про радість читання, надихаючи їх на нові кроки та відкриття. Лише уявіть, казкарка створила у співавторстві з дітьми з різних куточків України понад сорок казок!, які укладені в 14 альманахів «Блискуче перо»!

Євгенія Пірог завзято творить свій драйвовий, наповнений мріями і творчістю Всесвіт із перших років незалежності України: заснувала молодіжні громадські організації в Нововолинську («Азарт», 1993 р.) та в Рівному («Альфа» 1998 р.), створила студію шкільного радіомовлення «Радіо 2000Гц» і учнівську газету-малотиражку «Спалах». У 2014 році стала співзасновницею волонтерського соціально-ресурсного Центру «Дитинець» (з травня 2014 року — волонтерська ініціатива «Київ. Схід. Діти»). Також пані Євгенія записала цикл авторських радіопрограм «Реальні Мрійники» за участі відомих письменників та митців.

«Я малюю ангелів, щоб у світі було більше добра!

Щоби безтурботне дитинство продовжувало жити поряд і нагадувало нам усім про те,

що зовсім близько є діти, яким дуже бракує тепла.

Нехай ангели всіх оберігають і розмальовують світ у яскраві кольори!»

Юлія Косівчук

Поетка, журналістка, співачка, композиторка і бард, художниця, каратистка, благодійниця, дитяча письменниця, «чернівецька «маркіза ангелів»» - так називають на теренах буковинського краю та поза його межами надзвичайно талановиту, обдаровану, креативну, чарівну пані Юлію Косівчук. 

Народилася 9 січня 1980 р. у місті Чернівці. Закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича. Наразі мешкає в США. Малювати навчила себе сама. Нині в її доробку понад два десятки проілюстрованих книжок. Окрім власних («У стилі достиглого льону», «Помаранча-SIZE», «Війна і маленька Віра», «Мама, в якої зламалася пружинка», «Дракон – це вам не динозавр», «Пані Резиденція і таємні ходи»), ілюструвала також книжки інших авторів: Сергія Пантюка «Смак Бога», Василя Кожелянка «Колір Серпня», Ольги Гук-Кабачій «Замальовки (твори для бандури)», Ростислава Бучка «100 казок Мами Гуски», Каро Царан «I am the air», Вінг Хонг «Міс Пенні Пінк та її четверо кошенят», «The poetry book of  Chubby Tubby Tum the Cat»  та інші.

Сергій Гридін народився 8 липня 1971 р. в м. Здолбунів Рівненської області. Деякий час жив із сім’єю у Монголії, куди відрядили батька. Після повернення на Україну у 1988 р. закінчив Здолбунівську середню школу, а у 1994 р. — економічний факультет Рівненського інституту інженерів водного господарства. Працював у галузі бухгалтерії та економіки. У 2014 р. мобілізований до українського війська. Після повернення із зони АТО працював заступником голови Здолбунівської райдержадміністрації.

У творчому доробку автора пригодницькі повісті для молодших школярів, реалістичні оповідання, повісті для підлітків і дорослих читачів. Кожна книга автора — новий ракурс бачення людини і суспільства, проблем сьогодення, дитинства і дорослого світу.

Найбільший внесок Сергій Гридін зробив у розвиток реалістичної літератури про і для підлітків. Його твори гендерно марковані. Яскравими зразками репрезентації маскулінного дискурсу, хлопчачих текстів є реалістичні повісті «Не такий», «Незрозумілі», «Не-Ангел», «І паралельні перетинаються». Маскулінний тип тексту підкреслюють змальовані характери хлопців, ракурс художнього розкриття проблем змужніння, самостійності, самореалізації, переживання почуттів закоханості та симпатій, пошуків порозуміння хлопцем-підлітком із однолітками, батьками. Окрім того автор дуже добре розкриває тему соціалізації, дорослішання дитини, становлення особистості, відверто говорить про формування маскулінної поведінки справжнього чоловіка, не уникаючи «некомфортних» описів і деталей побуту. Сміливо торкається тем донедавна табуйованих у літературі для юних (підліткового суїциду, ранньої вагітності).

Окремий метатекст формують прозові твори, адресовані дорослим читачам. Досвід перебування автора в АТО відчитуємо у повісті «Сапери» (ВЦ «Академія», 2017), наслідки війни на Сході України, трагедію українського воїна і його родини пізнаємо з тексту повісті «Чужий» (ВЦ «Академія», 2019). Повість «Віраж» (ВЦ «Академія», 2018) — драматична життєва історія про те, як батьки втрачають маленьку донечку і зникає сенс жити. Єдине, чого хоче батько, це помститися Тарикові, юному мажорові, під колесами автомобіля якого і загинула його дівчинка.

У цій розвідці детальніше зупинюся на творах, адресованих юним читачам.

Дебютом письменника стала трилогія пригодницьких повістей «Федько, прибулець з інтернету», «Федько у віртуальному місті» і «Федько у пошуках чупакабри» (Видавництво Сталого Лева, 2011–2012).

Як стверджує автор, першу книжку про Федька написав під час однієї з перевірок на роботі, прагнучи «відірватися від реальності й поринути у світ, далекий від законів про корупцію, бухгалтерської документації та в’їдливих контролерів». У трилогії поруч із головними героями Сашком, Петриком і Марічкою діє вигаданий персонаж — комп’ютерний вірус Федько.

«Гаврош сильний своєю багатою, часом нестримною уявою,

йому тісно в нудних рамках буденності».

Володимир Рутківський.

«Сучасна книжка має бути чимось більшим, ніж просто текстом,

щоби витримати конкуренцію з інтернетом чи кіно».

Олександр Гаврош.

Олександр Гаврош – автор із дивовижним смаком до життя і тим вітаїстичним чоловічим запалом, який надає ліриці щемкого трепету натягнутої тятиви, а прозі – непідробного юнацького захвату від пригод, видумляцтва та щораз інших поворотів сюжету, характерів і способу оповіді. Його книжки завжди дивують. Відкривають щось насправді тобою не помічене, але неймовірно смаковите й вагоме. Тому з ними цікаво.

Зазвичай письменник говорить із дітьми про дорослі речі, доволі часто – найскладніші: життя й смерть, вибір, любов і ненависть, щастя, віра тощо. Про все те, що споконвіку було осердям захоплюючої динамічної й такої мудрої народної казки. Й так само як у народних оповідачів його історії виткані навколо найріднішого та найближчого авторові світу – Закарпаття! Про щоб не йшлося, за феєричною вигадливістю, драйвом та багатоголоссям емоцій у текстах О. Гавроша чути потужний плин традиції, глибину та силу.

До дитячої літератури України Олександр Гаврош буквально увірвався 2007 р. вибуховою пригодницькою повістю «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу», що вийшла у серії «Українська сила» «Видавництва Старого Лева». У тексті чудово поєдналися прозорість відтворення та впізнаваність минулого як безумовно притаманного сучасному читачеві досвіду з прихованою за вибуховою веселістю глибиною морально-етичних настанов. Взявши за основу призабуту на той час історію реальної історичної постаті (всесвітньо знаного силача із Закарпаття Івана Фірцака), письменник перетворює її на мистецький наратив, стилістично подібний звучанням до безсмертного «Швейка» («промовисті» імена й прізвиська, іскрометні діалоги, правдива неправдоподібність описуваної дійсності тощо) та розгортає перед юним читачем розмаїтий, подекуди химерний, а почасти жахний і безглуздий світ буття українства у межах кількох імперій. Усі персонажі твору — як історичні, так і вигадані, навіть епізодичні! — напрочуд живі та колоритні, глибоко індивідуалізовані (часто із точно окресленою кількома фразами повноцінною біографією). 

Еліна Заржицька – відома українська письменниця, авторка 23 книжок: казок, пригодницьких та історичних повістей для дітей і
дорослих, які друкуються в Україні та за кордоном. Її твори увійшли до оновленої шкільної програми з україн­ської літератури.

Пані Еліна – неодноразовий переможець численних конкурсів міжнародного, загальноукраїнського, обласного та міського рівнів. Її твори відзначені однією з найпрестижніших літературних премій України – «Коронація слова» та між­народною медаллю ім. Олек­сандра Довженка.

Нам, бібліотекарям, хочеться сказати про неї як популяризатора читання і, головне, як людину, яка робить надзвичайно важливу справу – знайомить читачів із дніпропетровськими письменниками, зокрема молодими авторами та активно представляє мешканцям рідного міста колег з інших регіонів України.

«Шлях у літературу в кожного письменника починається з читання. У нашій сім’ї панував справжній культ книги. На ті часи домашня величезна бібліотека налічувала більше тисячі томів. І всі постійно читали», – розповіла авторка одному з інтернет-видань.

Любов до книги майбутній письменниці при­щеплювали бабуся та ді­дусь. Перші «проби пера» почались ще у шкільному віці, але становлення письменниці відбулося після народження сина, для якого і писала казки пані Еліна.

Сьогодні, здобувши широке визнання, вона приділяє багато часу підтримці молодих письменників, знайомству читацької аудиторії з авторами, творчість яких ще не набула великого поширення як у Дніпрі, так і в Україні.

За останні роки, завдячуючи пані Еліні, дніпряни ознайомилися з творчістю Ольги Тимофеєвої, Любові Відути, Ярослави Дегтяренко, Ксенії Циганчук, Роксолани Сьоми, Ірини Рачковської-Баковецької та ін. Ми стали свідками ще однієї грані її обдарованості – хисту модератора. Толерант­ність та вміння спрямувати бесіду у вірному напрямку, прокласти містки між авторами та аудиторією роблять проведені зустрічі феєричними та незабутніми.