Письменницький доробок
|
Серед них і Станіслава Солонар, яка є добрим другом «буковинчиків» - юних читачів найбільшої книгозбірні для дітей на Буковині - Чернівецької обласної бібліотеки для дітей, де і проходять презентації нових книг письменниці. |
|
Народилася Оксана Радушинська у старовинному місті Старокостянтинові, серед чудової подільської природи. У люблячій родині зростала весела і жвава дівчинка. Тут вона зробила свої перші кроки, вслухалась у мамині колискові, безкінечно любила слухати віршовані казки. Як тепер зізнається Оксана Петрівна, писати вірші вона розпочала ще не вміючи писати літери. Невблаганна та страшна хвороба втрутилася у життя дівчинки, перетворила будні родини на постійну боротьбу з недугою. Ангелами-охоронцями юної Оксаночки стали її батьки – Ніна Василівна та Петро Онуфрійович. Їх підтримка, віра, терпіння стали запорукою того, що донька стала відомою в Україні письменницею, знаною журналісткою. Сьогодні Оксана Петрівна змушена перебувати в інвалідному візку, але вона оптимістка, життєрадісна людина. |
|
Першу премію фестивалю «Коронація слова – 2015» в номінації «Прозові твори для дітей» за твір «Комп і компанія» отримала сумська письменниця Анна Коршунова. Анна Коршунова – це літературний псевдонім Анни Шевченко. Народилася Анна Коршунова 29 травня 1970 року у Кіровограді. Закінчила СумДПУ ім. А.С.Макаренко. Журналіст, викладач, дитяча письменниця. Автор книг «Фроська - кімнатна фея», «Справжні друзі», «Пригоди лицаря Морквицаря і принцеси Картоплеси», «Разом веселіше», «Паровозик Пузя», дитячих віршів, п’єс. Лауреат премій «Просто так», «Коронації слова», дипломант І Корнійчуковської премії, член Національної спілки письменників України молода письменниця дивує дітей добрими, чесними та дуже цікавими казковими оповідками. Прості й зрозумілі, вони при цьому є надзвичайно повчальними, бо торкаються тих тендітних і водночас міцних ниточок, які пов’язують усе й усіх у цьому світі. |
|
Художній світ української дитячої письменниці Віри Багірової
16 серпня 2015, 12:00 Автор: Тетяна Качак |
|
Віра Багірова народилася в 1948 р. в селі Слобідка-Більшівцівська Галицького району Івано-Франківської області. Навчалася в Калуському хіміко-технологічному технікумі. За направленням працювала за спеціальністю в Азербайжані. Після повернення в Україну працювала у Новому Роздолі та в Івано-Франківську. З 1982 по 1991 рр. — в редакційній раді журналу «Тне Rainbow» в Джерзі Сіті США. Журнал виходив під опікою радіо «Свобода». Висвітлювала новини дитячих видань в Україні, публікувала власні казки, вірші, короткі п`єси. |
|
Зараз у доробку автора ряд автобіографічних творів і цикл про дітей війни, написаний для дітей миру. Нечитайло Микола Якович торкається цілого ряду болючих проблем сучасності. Материнство, ставлення до людей із обмеженими можливостями, спогади про війну і важке дитинство. Усі його твори дуже повчальні і містять чітку моральну думку автора про явище. Пропонуємо ознайомитись із добіркою його творів. |


Віра Багірова — українська дитяча письменниця, яка уже четверте десятиліття пише для дітей. «Душею і серцем віддана дітям», «людина з Божою іскрою, тонкий знавець психології особистості дитини», — так про письменницю написала Алла Богуш
У 2015 році за поданням Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного обласну премію імені Панаса Мирного у номінації «Література, літературознавство» здобув полтавський літератор Нечитайло Микола Якович. Письменник — дитина війни і більшість його творів це автобіографічні спогади про найважчий період свого життя. Він частий гість в нашій бібліотеці, проводить зустрічі з дітьми, розповідає про свою творчість і ділиться своїм досвідом із наступними поколіннями. Микола Якович справжньою і простою народною мовою, без прикрас, описує часи воєнного лихоліття, важкі часи повоєнної відбудови. Згадує голод, холод, втрату батька. Очима автора ми дивимось на людей які жили у той час, на їх щоденний подвиг заради нашого мирного майбутнього. Під його пером оживає нехитрий побут селян тих часів. І обов’язково — мораль. Кожен твір мусить закінчуватись на повчальній ноті, щоб сучасні читачі не забували подвиг своїх предків. Автор щиро вболіває за моральний стан прийдешніх поколінь.