Багряна А. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько / А. Багряна ; худож. Д. Марцін. – Київ : Грані – Т, 2010. – 96 с. : іл. – (Життя видатних дітей).

Чи варто дівчинці ставати «відомою особистістю»? Власне, чи так уже й добре воно складається у житті, коли дівчинка, замість мріяти про чудову родину та чарівний будиночок із квітучим садочком, раптом забажає «вибитися в люди»?
І що воно, взагалі, за одне, оте «видатна людина» — найрозумніша, найуспішніша, найбагатша, найвпливовіша?.. Чи, може, найщасливіша?..
І чи завжди, «сумлінно розвиваючи свій талант і рішучу волю вже у юному віці», у зрілі роки не відчуваєш жалю за змарнованим дитинством і юністю?..
Саме ці складні й дуже особистісні запитання вертілися мені в голові, коли я читала чергову книжечку зі знаної серії «Життя видатних дітей», заснованої київським видавництвом «Грані-Т». Можливо, так сталося, бо цього разу під однією обкладинкою опинилися розповіді про дитячі роки п’яти непересічних жінок, жодну з яких на буденний погляд щасливою не назвеш… Адже за право чину і творчої зреалізованості кожна заплатила непомірну для пересічної людини ціну.

 Ющук І. Троє на Місяці : повість / І. Ющук ; передм. авт. – Київ : Грані-Т, 2010. – 235 с.

Ти читав коли-небудь твори Жуля Верна? 
Гадаю, навіть серед байдужих до книжки твоїх знайомих немає того, хто б не чув про пригоди відважних дітей капітана Гранта, загадкового Немо чи п’ятнадцятилітнього капітана. І лише унікально ледачий та геть позбавлений фантазії хоч раз не почувався учасником дивовижної подорожі до центру Землі чи навколо світу за 80 днів! 
Що ж у цих книжках ось уже третє століття приваблює читачів? 
Гадаю, дивовижне поєднання величезної кількості цікавої інформації, котрій позаздрить будь-яка енциклопедія, із захоплюючим сюжетом і привабливими небуденними героями, поряд із якими будь-які пригоди не страшні, а повчальні.

Пантюк С. Неслухняники / C. Пантюк ; худож. О. Гаврилова. - Київ : Грані - Т, 2010. - 56 с. : іл. - (Сучасна дитяча поезія).

Не знаю як тобі, а мені завжди радісно, коли у класних діток виявляються класні батьки — так само бешкетні, веселі й, водночас, по-дорослому надійні. Із книжками так само: завжди відчутно, коли за всілякими веселашками ховається страшенно нудний і серйозний дядечко, а коли кожен рядок насправді вирегочує до тебе щирим сміхом…
Як ось у цій книжечці, де під пильним оком Пана Перевертаса виграє на всі лади сонячний світ малих неслухняників.
Добрий господар і справжній тато, автор не лише дає тобі вволю награтися зі своїми віршами, а й радо кидає усі «дорослі справи» та йде до вашого гурту, аби зізнатися, що «…країна неслухняників — це та, у якій живуть його маленькі сини Яромир і Богодар», та що «…і неслухняники, і пан Перевертас, можливо, роблять не все так, як того хотілося б дорослим, — але дітки тим і унікальні, що їхній світ є абсолютно відкритим для батьків».
І ніхто й ніколи не зможе потрапити в казкову країну дитинства жодним іншим чином як тільки разом із дітьми! …якщо, звичайно, вони захочуть його туди покликати…

Кокотюха, А. Таємниця козацького скарбу : пригод. детектив / А. Кокотюха ; іл. А. Василенка. – Київ : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2010. – 223 с. : іл.

Вірогідність того, що з тобою трапиться щось подібне тому, що сталося із героями цієї книжки, не більша, ніж ймовірність зустріти на сусідній вулиці страуса, навченого грати у футбол. Але, зрештою, не всі книжки пишуться, аби «навчати», «прививати добрий смак» чи «подавати гарні зразки»… Є автори, котрі ще не забули якими шибениками та вигадниками бувають люди у 12-ть років, і як інколи хочеться просто в своє задоволення посміятися над книжкою, не відчуваючи докорів сумління за власне «несерйозне» ставлення до такої відповідальної справи, як читання…
Андрій Кокотюха — саме з таких задерикуватих письменників, серед героїв якого знайдеться місце не лише «збіглому» страусові Футболові, а й цілком симпатичній компанії містечкових хуліганів під орудою Льонька Гайдамаки, загонистому дівчиську Галці, котре дасть фори Пепі Довгійпанчосі, та парі «заїжджих героїв» — тямущому Даньку та спортивному Боді, просто приреченим на неймовірні пригоди та неочікувані вчинки! Про всіляких дорослих негідників, вуркаганів і тому подібних обов’язкових учасників справжніх дитячих пригод я вже й не говорю!

Чумарна М. Кумедна читанка. Від А до Я / М. Чумарна ; худож. Л. Герасимчук ; передм. І. Дем’янова. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2010. – 43 с. : іл. 

Учитися читати весело.
Особливо, коли ніхто тебе до того не примушує.
А коли ще й читання те цікаве-цікавенне, – то й геть весело!
Гадаю, чого-чого, а всіляких буквариків і читанок у твоєму житті була сила-силенна! Бо батьки та вчителі певні, що саме ці книжки найцікавіші й найпотрібніші кожній дитині, котра взялася до самостійного читання. Відтак, поки ти не переконаєш їх, що цілком спроможний самостійно впоратися з улюбленою енциклопедією чи збіркою казок, доведеться обходитися читанками.