- Мальво, палахкотюча свічко, що літо тебе поставило перед сонцем, як перед іконою! Мальво, що руки зелені здійняла в палкій молитві! Про що ти говориш із Богом?
- Я руки здійняла й квітки засвітила, немов у церкві лампадки, і складаю подяку за вітер, що листя моє голубить, за дощ лопотючий, що поїть живою водою, за сонце, що квіти цілує, за ранок і за смеркання, за радість дитини, що квітку мою заплела в косичку.
- Мальво, струнка красуне в темно-вишневих стрічках! Чого ти в Господа просиш за свою щиру молитву?
- Я дякую, а не прошу! Він більше щодня дарує, ніж я попросити вмію.

Мензатюк З. Мальва / З. Мензатюк // Український квітник / З. Мензатюк. - Київ, 2011. - С. 38-39.

- Ясен первоцвіте, золоті ключі! Уже я весну чекаю-чекаю! А вона за морями, за лісами, за дубовими брамами, за сімома замками - хто ті брами поодчиняє?
- Я, первоцвіт, рано встану, ясні квіти - золоті ключі - вийму з зеленої кишені, замки важенні повідмикаю, дубові брами поодчиняю.
З-за першої брами - жайвори з піснями!
З-за другої - цвіту для всього світу!
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке!

Розіграш

@ 1 @

Пекла в духовці я вертуту,
А брат уроки готував.
Та засвітився наш комп'ютер
І відволік мене від справ.

Із кухні тільки на хвилинку
Я до екрана підійшла:
Які цікавинки-новинки
Сьогодні пошта принесла?

Вчила азбуку Марічка
І в'язала рукавички,
А у неї під ногами
Киця гралася клубками.

Та зненацька до Марічки
Подзвонила Оля Чічка
І у них за словом слово
Зав'язалася розмова:

По вулицях Одеси
В святковому вбранні
Акації-принцеси
Гуляють навесні.

Над морем увесь вечір
Акації стоять,
Накинувши на плечі
Південний ароиат.