Дарую братика за підписку

Челендж 2. Познайомити читачів зі своїм зоопарком сімейкою

Знаєте, чому мій блог називається Zoopark?

Зо – це від мого імені. Мене звати Зоя, але всі звуть мене Зо. А Zoopark: бо інколи моя сімейка справді змахує на справжній зоопарк J

Дмитрик, мій брат, часто поводиться, як мавпа. Мавпує за мною та батьками страшно. Через це ми постійно сваримося.

Тато схожий на вовка, бо в нього довге сиве волосся. Мама в нас “вовчиця”, принаймні, тато називає її так. Хто я – хз, але точно не коза, як інколи обзиває мене Дмитрик.

Я живу в Києві на лівому березі. Мені 9 років. Вчуся у четвертому класі. Люблю фарбувати волосся в синій, дуріти, писати, малювати, танцювати, ходити в кіно і їсти поп-корн, грати з татом в ігри, ходити в G.bar з мамою, люблю “Орео” та “Мілку”. Улюблений одяг –  джинси і кросівки. Бо це суперзручно. Обожнюю тусити з друзями: Мійкою та Сашком.

Нескладуха № 5, яка підмочила репутацію Монстра назавше

Я вам уже трохи розповідав про Монстра. Це мій кіт. У будь-якій незрозумілій ситуації він кусається… або дзюрить на татові речі.

Монстр – справжній йог. Цілими днями він медитує: в кріслі, на телевізорі, на дивані, у шафі, в моєму портфелі й навіть на люстрі. Інколи я його знаходжу в таких позах, що будь-який просвітлений йог позаздрив би.

НА ДОБРАНІЧ!

«Віршенята і віршики з оксамитової торбинки»

Сто маленьких жабенят

Клали мами спати вряд

На зеленому лататті,

Щоб було м'якенько спать їм.

Ста маленьким ластів'ятам

Теж веліли мами спати.

Гнізда взяті на замочки,

Тож пора стуляти очки.

               ПЕРШИЙ СНІГ

«Віршики та віршенята з оксамитової торбинки»

Йшов всю нічку перший сніг,

Як втомився — то приліг.

Всі вдягнули рукавички,

Повзували черевички.

                         ХТО ЯК ДЯКУЄ

«Веселі віршики з мальованого глека»

У Парижі кажуть всі

Одне одному “мерсі”.

У Берліні, безперечно,

Кажуть “данке” німці гречні.

А “дзєнькую” скаже всяк

У Варшаві вам поляк.

Каже в Римі “граціа”

Італійська нація.