Муха

       У класі така розруха!

       Це учні ловили муху.

       Спочатку упала ваза

       Й розбились ущент одразу.

       А потім зірвалась дошка

       І всіх налякала трошки.

       Лякатись було не варто –

       Вазон полетів під парту!

        Малювала дівчинка місто

        Малювала дівчинка місто,

        І було у місті тім тісно.

        Там спинались в небо будинки

        І росли у парку ялинки.

        Поспішали діти у школу,

        Починався матч із футболу.

        Там гукала мама до сина,

        І кудись звертала машина.

           Це у дітей – канікули

         Це у дітей — канікули,

         А у свиней — кувікули!

         А в жабенят — ква-квакули,

         А в цуценят — гав-гакули.

Я хочу сидіти з мелікою!

Сьогодні я йду до школи разом із Захаром. Власне, іде тільки Захар. Він простує широкими кроками, а мені доводиться підтюпцем бігти поряд із ним, наче я на фізкультурі здаю крос. Взагалі-то він має мене проводжати, бо вчиться у тій самій будівлі, тільки вхід у них інший. Та найчастіше Захар просто кидає мене серед двору або й на півдорозі, так поспішає до своїх друзів.

Зранку мій братик копається ще довше за мене, тож потім починається постійне: «Ворушись, Майко!». Із Захаром не поуявляєш себе ані альпіністкою, ані мандрівницею.

— У тебе надто короткі ноги! — бурчить Захар.

— А в тебе надто коротка пам’ять! —кричу я.

— Ворушись, галь-мо-зав-ре!

— Не кричи, ма-раз-мо-дак-ти-лю!

У дев’яти випадках із десяти ми вертаємося до під’їзду, бо Захар щось забув.

Місто Тіней

        Марта кинулася до драбини. Перша сходинка була зависоко, проте, вистрибнувши вгору, дівчинка спромоглася доволі швидко підтягнути себе на неї, добряче обідравши коліна об стіну та водостік. Драбина загрозливо захиталася, коли Марта почала лізти вгору, щосили чіпляючись за вкриті кригою металічні рейки. Сажотрус рвучко озирнувся, замахав до неї рукою, і крикнув:

       – Не треба! Повертайся, дитя! Не ходи за мною!

       – Віддайте янгола! – аж захлинулась обуренням Марта і почала лізти швидше.

     Вона видряпалася нагору саме тоді, як він вже перестрибнув по той бік муру, на верхівку старої дерев'яної галереї, а тоді чомусь перестав тікати. Спокійнісінько відсапувався, упершись руками в коліна, наче чекав її на даху і чомусь страшенно здивувався, коли вона також стрибнула на галерею і щосили вхопила його за куртку. Сажотрус ледь не впав, намагаючись втриматися на слизькій покрівлі, і одночасно виштовхати Марту назад на стіну. Врешті йому вдалося вхопити її за комір.