Слухай і читай: аудіобібліотечка


Послухай, як автори виконують власні твори, та прочитай їх сам так, як вважаєш за потрібне.


Жувати капці — це любов!
28 серпня 2023, 16:25   Автор: Захабура, Валентина

 Жувати капці — це любов!

Поступово я звик до нового дому і моїх людей. Дізнався, що великих істот звати Ну-Тат й Ма-Ну-Ма. Але самі вони називають одне одного Коханий і Кохана. А от з людськими цуценятами все якось заплутано. Дорослі їх називають Данилко й Мелася, або Зайці, Котики, Дитинчата, Банда і Що-Вже-Знову (і як тоді їх розрізнити?). Самі цуценята кличуть одне одного Це-Все-Він і Вона-Перша-Почала. Розумієте, як мені з ними складно? Тому для себе я малих називаю цуценятами — все одно вони нічого з моєї мови не розуміють. Ще й пахнуть усі по-різному.

Ну-Тат Коханий пахне чимось гострим, металевим і димним. Ма-Ну- Ма Кохана — чимось терпким і квітковим зі скляночок, якими пшикає на себе вранці, і я чхаю. Людські цуценята пахнуть сонцем і смаколи- ками, які вони часто гризуть, а я облизую їм пальці, але після душу всі вони пахнуть майже ніяк. Ця жахлива звичка — постійно митися — мене дуже дратує. Бо як я можу впізнати своїх, якщо вони перестають пахнути як мої?

Але їхні капці зберігають найкращі й найрідніші запахи! М-м-м, немає нічого кращого за аромат людських лап, якщо це лапи твоєї зграї!

Коли літо закінчилося, Це-Все-Він та Вона-Перша-Почала пішли до школи — не знаю, що це таке, але без цуценят вдома стало так нудно й тихо! І самотньо аж до сліз! Кохані цілими днями пропадали на роботі. Спочатку я думав, що це така дивна гра: вони виходять за двері, стоять там до вечора і потім заходять знову. Але ні, одного разу мене прийшла вигуляти людина-сусідка, і коли ми вийшли з квартири, за дверима нікого не було! Ненавиджу роботу і школу, хто їх вигадав? Чому вони майже щодня забирають мою зграю? Я так сумував! І мені лишилася єдина розрада. Вгадали? Ну? Правильно! Збирати їхні капці, тягти на своє місце і там їх нюхати, облизувати і жувати!

Закохана ворона
28 серпня 2023, 16:09   Автор: Захабура, Валентина

Закохана ворона

Наш цуцик, тобто Данилко, хоче, щоб я бігав за круглою іграшкою. Вона стрибає — це цікаво, я ганяю її лапами, штовхаю носом, але навіщо мені брати її до рота?

— Принеси м’ячика, дай м’ячик, лови м’ячика! — гукає малий.

Навіщо мені його ловити? Він же несмачний! Це ж не помідор, не горішок, не ягідка!

Данилко кидає той м’ячик, щоб він стрибав, і вимагає, щоб я його приносив.

— Це-Все-Він, ця штука не жива і не їстівна, — я лизькаю м’яча і кривлюся, щоб людське дитинча мене зрозуміло.

— Дурненький, це не їдять, цим граються, — цуцик присідає і чеше мені за вушком. Оце приємно!

— Наш Лео не вміє гратися м’ячем, — жаліється за вечерею Мелася, а я лежу під столом і все чую. — Та й взагалі він нічого не вміє.

«Оце було образливо!» — дивлюся на неї з докором, але мала мене не помічає. Образа зароджується десь у глибині мого живота і...

— Вміє тільки пукати! — раптом верещить Вона-Перша-Почала і затуляє носа серветкою.

— Лео, фу! Геть із кухні! — кричить її брат.

— Уф-ф, відчиніть вікно! — просить Ма-Ну-Ма. — Може, час вийти з ним на вулицю?

Волохата красуня
28 серпня 2023, 15:47   Автор: Захабура, Валентина

Волохата красуня

Гуляти мене водять у парк біля дому. Через дорогу переходити не треба, тому я бігаю без шлейки. Дуже зрідка мене беруть на повідок, коли ми ходимо на прогулянку містом. У парку гуляють й інші собаки зі своїми людьми, і всі ці люди теж люблять збирати какульки своїх песиків у пакетики — це так мило! У мене є товариш — чихуахуа Арнольд. Він дуже малесенький з ніжками-павутинками і хвостиком-бубликом. А ще Арнольд дуже красиво гавкає! Як я заздрю його голосу! Це не звичайний «Гав!», а довге й протяжне «Гау-вау-вау!». Я завжди його прошу так поспівати, а от його людина сердиться і ши­кає на нього: «Фу, Арнольде! Цить!».

Є ще симпатична бульдожка-француженка Тільда. Як ми з нею обіймаємось!

— Привіт, Тільдо! — гукаю я здалеку.

— Лео-Фу! Лео-Фу! Це ти! Це ти-и-и-и-и! — верещить Тільда і біжить мені назустріч. її вуха лопочуть, наче крила, щічки стрибають вгору-вниз, слина летить навсібіч, язик метляється на вітрі — це так романтично і красиво!

Украдені
24 квітня 2023, 9:03   Автор: Попелюшка, Валентина

Украдені

(уривок в авторському виконанні)

Вони боялися навіть дихати, сподіваючись, що той, хто наробив стільки шелесту, пробіжить мимо, не помітивши їх. Але щось невидиме вдарило по ногах і голосно заскавуліло.

— Сардель! — впівголоса радісно скрикнув Йожеф. — Ну й налякав ти нас.

— Нічого собі! — вихопилось у Васька. — Як же він нас знайшов? І як ти його впізнав у темряві?

Діти вилізли з куща і рухалися широкою лісовою просікою в напрямку дороги, який їм вказував Берті.

— Ти б краще запитав, як вас знайшов я. Вам пощастило, що я добре орієнтуюся, швидко запам’ятовую будь-яку дорогу. Я б іще раніше до вас прийшов, але не все так просто, як на прогулянці. Трохи все ж заблукав. Та воно й на краще, якраз достатньо стемніло. А собаки — вони ж розумні, нюх на господаря гарний мають. Коти додому повернуться, як би далеко ти їх не завіз, а собаки йдуть за людиною, навіть за сотні кілометрів знайдуть. Цьому, бач, знадобилася доба з гаком, та все ж знайшов!

 

Наші гори
7 квітня 2023, 10:17   Автор: Повх, Лідія

               Наші гори

      Ой, на гору Плішку

      Легко вийти пішки.

      А на той Синяк

      Ну ні так ні сяк!

      Ой, із гори Діл

      Видно десять сіл.