Навколо книг та читання


КЛЮЧові розмови та КЛЮЧові роздуми


Покоління дитячих письменників: синхронія-діахронія
14 листопада 2011, 16:44   Автор: Маріанна Кіяновська

Маріанна КіяновськаГоворячи про різні покоління дитячих письменників, ми зазвичай маємо на увазі “чисту” літературу в її діахронічному розвитку, але я переконана, що треба говорити про це значно ширше: зокрема, про культури всередині культури і різність ідеологій, ба навіть “культурних свідомостей”.

На рівні “тут-і-тепер” література для дітей, навіть через призму персоналій, зазвичай мислиться зовсім інакше, аніж література для дорослих, при цьому більшість маркерів, якими окреслюються “дорослі літературні покоління”, у цьому випадку виявляються непридатними.

Суттєву роль відіграють, зокрема, цілком звичне — і водночас абсолютно парадоксальне поєднання у дитячому читанні архаїчності й сучасності, а також докорінно інший, аніж у літературі для дорослих, підхід до фабули, до “знаків часу”, до віку, до біографії як такої.

Маріанна КіяновськаХочемо ми того, чи не хочемо, але література для дітей є, була і буде простором конструювання життєвих ситуацій. При цьому в Україні, говорячи про дитячу літературу, воліють уникати цілої низки тем. А відтак поняття “дитяча література” мислиться як абсолютно несумісне з поняттями “суспільство споживання”, “гендерне самовизначення”, “глобалізація”, “етнічне і расове протистояння”, “сприйняття поп-культури”, “соціалізація особистості”, “глибока психологічна травма”, “страх смерті” тощо. У дитячій літературі в Україні не порушуються на доступному для дитини рівні питання, які, можливо, допомогли б краще зрозуміти механізми функціонування довколишнього світу, наприклад, проблема взаємовідношення реклами і кон’юнктури або лібералізації і цензури, і т. д., і т. п. Це дуже звужує наше розуміння того, чим є література для дітей у рамках сучасної цивілізації.

Галина Малик: “У дитячій літературі немає заборонених тем”
11 листопада 2011, 12:06   Автор: Галина Малик, Юлія Шеретько

Галина Малик– Розкажіть, як ви стали дитячою письменницею?

– Я з дитинства мріяла бути журналістом. Дописувала до газет із восьмого класу, потім була власним кореспондентом районки… З вісімнадцяти років складала вірші. Але потім підросла, а лірика не встигла вирости за мною. Я зрозуміла це і покинула – не хотілося ставати стандартним писакою із посередніми можливостями. Проте, коли народилася моя перша донька, вірші знову почали писатися, але інші – вірші для дітей. Перша прозова книжка теж була написана для дочки, яка мала один великий недолік – кидала справи, не довівши їх до кінця. Я кинулася шукати по дитячих книжках, аби знайти якийсь приклад, що міг би її перевиховати. Не знайшла і… написала сама! Книжка називалася «Незвичайні пригоди Алі»...

Галина Малик : «Я пишу як для себе маленької»
11 листопада 2011, 11:48   Автор: Галина Малик, Дмитро Тужанський

Галина Малик«… Розумієте, я дуже відповідальна людина: коли за щось беруся, то мушу це вивчити досконало. І коли я почала писати, то багато читала матеріалів з педагогіки, історії літератури; перечитала усі праці Маршака, Чуковського. Книжка останнього «От 2 до 5» у мене була і є настільною книгою.

У літературі для дітей є цілий ряд прийомів, які використовуються залежно від віку потенційного читача – для найменших, середніх школярів, котрі вже просто не годяться для старших. Для кожної вікової групи є свої понятійні ряди, інший мовний арсенал, запас слів, інша синтетика твору, різні синтаксичні будови. Для найменших дітей треба писати короткими реченнями, вживати менше означень, прислівників та прийменників, головну роль повинні грати дієслово та підмет… Тобто, розумієте, це ціла наука.

Перекладач Володимир Чернишенко: „Хтось у дитинстві мріяв швидше вирости. Я мріяв не дорослішати”
24 жовтня 2011, 10:58   Автор: Володимир Чернишенко, Лідія Стрельченко

Біолог за освітою, перекладач за покликанням – про дитячу літературу, взаємодію перекладів із музикою та творчі плани

Володимир Чернищенко–  Як ти почав перекладати? Адже маєш зовсім іншу професію. Які були твої перші переклади?

– Перекладати почав заледве не раніше, ніж опановувати професію. Тому я не "біотехнолог, який перекладає" і не "перекладач, який працює в лабораторії". Радше щось середнє. І біологія, і перекладацтво паралельно росли в мені, доки я ріс. І розвивалися у дивному симбіозі. Приміром, для науковця будь-якого рівня життєво необхідно знати англійську – уся література англійською, а ще ж листування із зарубіжними колегами, статті у міжнародні журнали... Отак англійська шліфується. З іншого боку, постійна робота зі словом допомагає, коли пишеш яку-небудь статтю про "особливості ферментативної регуляції системи зсідання крові". Приємно, коли старші колеги прибігають запитати, як краще ту чи іншу фразу повернути...

Перші переклади – це вірші Роберта Бернса і того ж Кіплінґа. Перша прозова проба – "Джонатан Лівінґстон, мартин". Досі не опублікована, до речі. Продаю недорого. Авторські права на оригінал коштують тисячу доларів, переклад віддам за тисячу гривень . Перша книга – "Книга Драконів" Едіт Несбіт. Дитячі казки про драконів англійської авторки кінця 19 ст. Потім "Такі Собі Казки" Кіплінґа.