Навколо книг та читання
|
«Оці розірвані ниточки довіри спонукають мислити, вболівати, писати».
15 березня 2019, 1:31 Автор: Наталя Марченко, Марія Морозенко |
|
У переддень її 50-ліття КЛЮЧ вирішив задати цій цікавенній та щиросердно йому близькій месткині найскладніші в світі «дитячі» запитання
— Ви виросли в чудовому селі з дуже драматичною історією, у великій родині, маєте четверо братів і семеро сестер. Чому Ваша перша підліткова повість «Я закохалася» присвячена міській дівчинці — одиначці? «Думаю, мені зрозуміла самотність такої дитини. Через мої «інші» досвіди, а особливо через комунікації з такими дітьми — одна дитина в родині. Зрештою, це ще історія моєї донечки, коли вона зростала сама, хоча мала весь час друзів, і то багатьох, але відчуття «я одна в родині» супроводжувало весь час наші розмови у повсякденні, як тільки-но вона стала дорослішою».
— Чи не думаєте написати про багатодітну сільську родину? Чи нині такий досвід для України уже не актуальний? «Мені важко передбачити наперед, можливо. Зараз ось пишу історичну книгу. Прописую те, що важливо сказати саме в цю мить свого життя. Історія кожної книжки — це ще історія свого власного пройденого досвіду. І навіть якщо це історична книжка, цей досвід є важливим для зрілості. Щоб зміцніти в чомусь, пройти дещо раніше розуміння важливості кроків поступу. Як мовиться, скористатися досвідом пройдених поколінь, взяти міру власної відповідальності за світ, який залишається опісля».
— Чи були у Вашому житті Учителі? Чи важливо для Вас самій стати для когось Учителем? Що для Вас значить, якщо значить, спадкоємність між Учнем і Учителем? Чи є ця спадкоємність у письменницькій спільноті? «Так, це для мене надважливо. І я весь час згадую подячно своїх вчителів, а особливо що К. П. Волинського. Це та «літературна школа», що стійко формує спадкоємність поколінь. Так, зовні формується відчуття слова, як розуміння смакових рецепторів мови, але разом із тим ти своєю волею вбираєш той цінний досвід, який вже закладено конкретно в поступ Людини, досвід рідної літератури через Особистість.
|
|
Тетяна Пакалюк – дитяча письменниця, автор чотирьох десятків творів, які знають і люблять юні українські читачі. Педагог, який виховує дітей своїми книжками. Разом із Чернігівською обласною бібліотекою для дітей започаткувала конкурс літературних талантів «Хай весь світ дивують нині діти неньки України», який вже вісім років поспіль виявляє молоді дарування. У чому секрет успіху Тетяни Пакалюк? Про це – в інтерв’ю, яке вона дала «КЛЮЧу». |
|
«Герої не вмирають!» або Патріотизм у житті та книжці для дітей
5 грудня 2017, 13:24 Автор: Віталіна Кизилова, Наталія Дев'ятко, Тетяна Качак, Валентина Вздульська, Ірина Мацко, Ольга Купріян, Володимир Рутківський та ін. |
|
Дорослі переживають ті зміни драматично, бо пам‘ять щоразу додає все нові й нові «файли» для порівняння, а досвід — так само розмаїті картинки можливого розвитку подій. Але для дітей оцей мінливий непередбачуваний дивовижний світ — єдино реальний і тому надійний і вартий любові. Як і країна Україна, в якій їм випало народитися. То чи варто вчити дітей і так «природної» для них любові до рідної землі? Чи має дитяча література формувати не лише естетичні смаки, а й пантеон Героїв у свідомості маленьких громадян України? Чи має, взагалі, Герой дитячої книжки бути саме історичним персонажем? Чи «повинен» сам автор бути патріотом чи героєм?.. Ці та інші запитання, що все ще асоціюються у здебільшого з «ідеологією» як негацією, нині часто зринають у розмовах письменників, науковців, бібліотекарів і вчителів — усіх, кому доводиться щодня відповідати на них насамперед самому собі. Тому замість розпитувати фахову спільноту про «зимові» чи «різдвяні» новинки книжкового ринку, КЛЮЧ на передодні Нового Року та Різдва спробував з‘ясувати наступне: 1. Ми кажемо, що діти мають рости патріотами своєї Батьківщини, та чи означає це, що сучасні автори ЗОБОВ‘ЯЗАНІ створювати тексти, котрі б формували в дітях патріотичні світоглядні матриці? Назвіть україномовні книжки (для дітей різного віку!), які, на Ваш погляд, можна вважати «патріотичними» й такими, що варті уваги читача. Стисло обгрунтуйте свій вибір. 2. Чи є, на ваш погляд, в сучасній українській дитячій літературі Герой? Якщо так, то хто він і чому? Чи став хоча б хтось із історичних персонажів справжнім Героєм дитячої літератури? Назвіть україномовні книжки (для дітей різного віку!), які, на Ваш погляд, є вдалим зразком творення «Героя», історичної персоналії зокрема. |
|
«Бренд» культурної української спільноти
24 березня 2017, 11:38 Автор: Кизилова Віталіна, Вздульська Валентина, Качак Тетяна, Чернишенко Володимир, Морозенко Марія, Дев'ятко Наталя |
|
На жаль, останнім часом сутнісні продуктивні дискусії, що впродовж десятиліття таки рухали книговидання для дітей і оновлювали формати дитячого читання, скотилися до критиканства та «позаочних» викриттів, якоїсь направду «пострадянської» дріб’язкової в‘їдливості. З надією повернути розмову в русло взаємоповаги та спільного творчого поступу КЛЮЧ запропонував низці дослідників літератури для дітей і юнацтва, критикам і рецензентам відповісти на питання, котрі видаються сутнісними для з‘ясування предмету та причин основних розходжень. |
|
У грудні 2017 р. видавництво «Ранок» започаткувало фестиваль «КнигоПодорож». На прямий зв’язок із поціновувачами вийшов автор серії фентезі-романів про злого хлопця-генія «Артеміс Фаул» (з 2001 р. й досі) — ірландський письменник Йон Колфер (англ. Eoin Colfer; 14 травня 1965 р.) |
Письменниця, культурний і громадський діяч Марія Морозенко — людина, чий життєвий і творчий досвід дає змогу осмислювати глибинні процеси в дитячій літературі й не лише. .jpg)

.jpg)
Нині розмови навколо дитячого читання та книги для дітей стали своєрідним «брендом» культурної української спільноти. Вони точаться у соцмережах, на сторінках розмаїтих ЗМІ і в традиційному «кухонно-кафешному» форматі
Йон Колфер відповідає на питання українських прихильників.