Не маю сумніву, що ви, шановні читачі, добре знаєте народну мудрість: „Книга – джерело знань”. Це розуміли й наші діди-прадіди. Саме тому перша книга в Катеринославі була надрукована ще у 1796 році. Вона носила назву „Наставление сыну”, а написав її В.Золотницький. А вже в 1834 році в Катеринославі було відкрито першу бібліотеку.

Взагалі, Наддніпрянщина була й є батьківщиною багатьох талановитих письменників. Про них – наших талановитих сучасників – і йдеться мова у цьому нарисі.

2012 року на Тернопільщині з'явилося чимало цікавих книг дня дітей і підлітків. Так, тернополянка Ірина Мацко упорядкувала для «Видавництва Старого Лева» «Книгу мого роду». Користуючись цим альбомом, можна створити сімейну хроніку. Лише тут можна буде прочитати про кумедні випадки із маминого чи таткового дитинства, відшукати фірмовий бабусин рецепт чи улюблену пісню прадідуся. А проілюструють яскраві миті життя сімейні фотографії. Альбом «Книга мого роду» став лідером книжкових продажів Форуму видавців у 2012 році.

Складно зробити таку роботу “без фанатизму”, адже хочеться згадати усіх. Але реалії такі, що не всі маленькі видавництва мають сайти, а в тих, що мають – інформації здебільшого мало. Часто пошуки навіть відомої книги в книгарнях завершуються нічим. Тож огляд невеличкий і охоплює лише доступні видання.

“Абабагаламага” порадувала кількома новинками. Найперше, це, звісно, третій том “Улюблених віршів”, куди увійшли чимало творів київських і не київських поетів.

Також світ побачила друга книга Андрія Кокотюхи про пошуки скарбів. У першому томі герої шукали козацький скарб, у новій книзі розкриватимуть “Таємницю зміїної голови” та шукатимуть скарби Устима Кармалюка. Один із найулюбленіших персонажів читачів – страус на ймення Футбол, який дуже любить грати у м’яча. Колориту книзі додають ілюстрації відомого майстра Анатолія Василенка.

Книги, як люди. Деякі «проживають» яскраве життя, перечитані багатьма поколіннями читачів, стають вічними, вважаються класикою; інші, як правило, не розрекламовані і не помічені критикою, забуваються, так і не дійшовши до широкого кола читачів. Така доля чекає книги, видані невеликим тиражем і розповсюджені на місцевому рівні, хоч серед них багато справді вартісних, високохудожніх.

У пошуках нових книг для дітей та юнацтва, виданих на Прикарпатті впродовж 2012 року, завдяки голові Івано-Франківської організації Національної спілки письменників України Євгену Барану, натрапила на чудову книжку «Той, що хмари молотить» Богдана Радиша-Маринюка, презентовану видавництвом «Писаний Камінь», що у Косові.

Як загальновідома прикра реалія сьогодення: книговидавнича сфера Рівненщини переживає нині не найкращі часи. Місцеве книговидання щонайперше залежне від державного фінансування. Однак, рік за роком бюджетні видатки на книжкові новинки скорочуються, відтак і кількісно-якісне видання книг зменшується. Зокрема, у обласному бюджеті 2012 року на видавництво книг було закладено всього лишень 175 тисяч грн. Відтак, експертна «рада рецензентів» з письменників, краєзнавців, музикантів, художників та науковців, опрацювавши 35 заяв від різних авторів, на окремому засіданні винесла 17 рукописних позицій на видання. Прикро, що у загальному списку затверджено лишень одну книжку для дітей та упущено рукопис книжечки «Ходи до нас, котику» знаної рівненської авторки Неоніли Диб’як.

Що ж до позитиву: нещодавно фінансована державою книжка-ластівочка, чи то пак «Бекана ворона»¹² полетіла у широкий світ. Автор барвистої книжечки – лауреат Рівненської обласної премії імені Бориса Тена, Тувинської республіканської премії у галузі літератури й мистецтва, премії стипендії США (штат Нью-Джерсі) Микола Пшеничний – гаразд знаний на Україні. Його перу належить низка поетичних, краєзнавчих та дослідницьких творів. І от осмислення безжурності дитинства через призму відкриття у собі великої таїни життя. У легких віршиках – яскрава образність та сюжетність: