Активний розвиток дитячого читання можливий за умови широкої палітри якісних сучасних книг для дітей. Останнє десятиліття засвідчило не тільки увагу до проблеми дитячого читання, а й пожвавлення у сфері книговидання. Дякуючи видавництвам, які спеціалізуються на друкуванні оригінальних та перекладних книг для юної читацької аудиторії, сучасний книжковий ринок презентує різнотематичні та різножанрові книги. Часто саме бренд видавництва стає визначальним фактором у виборі книг чи то самими маленькими читачами, чи їх батьками, друзями, родичами. Але за кожним видавництвом, за кожним брендом стоять люди: професіонали видавничої справи, редактори, письменники, ілюстратори та інші фахівці.

Література з острова Великобританії завжди була особливою. А надто дитяча. Попри відірваність Об’єднаного Королівства від решти Європи, саме англійське красне письменство в усі часи було законодавцем моди на континенті, вже не кажучи про колишні колонії, такі, як Сполучені Штати. І нехай не обманює вас мала кількість англійських підданих серед нобелівських лауреатів з літератури. По-суті, це нічого не означає, а надто — коли йдеться про дитячу літературу. В усі часи англійські автори багато уваги приділяли писанню творів для дітей (або творів для дорослих, які згодом із успіхом перетворилися на дитячі). Не буду перераховувати всіх, але, безумовно, на чолі цього списку ви побачите і Вайлда з казками, і Керрола з «Алісою…», і Кіплінґа з «Книгою джунглів», і Толкіна з «Гобітом». Кожного з них можна сміливо назвати вершинним досягненням світової літератури у своєму жанрі.

З’являються все нові й нові переклади англійських класиків українською. Останнім часом перекладено багато вартісних книг, про які ми раніше лише чули. І цей процес триватиме й далі — черпати з «англійського чобітка» можна ще довгенько. Втім, у цьому чарівному чобіткові, як у відьминому казанку, і зараз кипить-бурунить прецікаве вариво, виносячи назовні дивовижні перли — встигай тільки зловити. Наскільки це добре вдається нашим видавцям — спробуємо з’ясувати.

… Детская литература Севастополя, безусловно, отражает тенденции общемировой детской литературы, но она имеет особенности, эти особенности обусловлены традициями детской литературы, сложившимися в бытность Советского Союза, и кроме того, само место, а именно город-герой Севастополь, налагает свою пяту на эту литературу. Особенность эта прежде всего в воспевании героизма в борьбе за свой город, страну и вообще воспевание праведной борьбы против борьбы неправедной. Традиция описания героизма детей существует в мировой литературе, это такие образцы как Гаврош в «Отверженных», подростки книги Буссенара «Капитан Сорви голова». В литературе Севастополя это замечательные рассказы Г. Черкашина, повесть Б. Эскина и М. Лезинского «Живи, Вилор», произведения В. Фроловой, В. Сирченко. В литературе о современности мотивы борьбы добра и зла, юношеской готовности к подвигу интересно разрабатываются в романе Л. Пивень «Ферма Кентавров», повести «Мальчик на белом коне».

Рассказы Геннадия Черкашина о детях войны удивительны по своей подлинности.

Не маю сумніву, що ви, шановні читачі, добре знаєте народну мудрість: „Книга – джерело знань”. Це розуміли й наші діди-прадіди. Саме тому перша книга в Катеринославі була надрукована ще у 1796 році. Вона носила назву „Наставление сыну”, а написав її В.Золотницький. А вже в 1834 році в Катеринославі було відкрито першу бібліотеку.

Взагалі, Наддніпрянщина була й є батьківщиною багатьох талановитих письменників. Про них – наших талановитих сучасників – і йдеться мова у цьому нарисі.

2012 року на Тернопільщині з'явилося чимало цікавих книг дня дітей і підлітків. Так, тернополянка Ірина Мацко упорядкувала для «Видавництва Старого Лева» «Книгу мого роду». Користуючись цим альбомом, можна створити сімейну хроніку. Лише тут можна буде прочитати про кумедні випадки із маминого чи таткового дитинства, відшукати фірмовий бабусин рецепт чи улюблену пісню прадідуся. А проілюструють яскраві миті життя сімейні фотографії. Альбом «Книга мого роду» став лідером книжкових продажів Форуму видавців у 2012 році.