1. Перша версія трилогії була написана у 2006–2007 роках і починалася як творчий експеримент. Авторка і сама не знала, як далеко ця історія заведе її у той чарівний світ.

2. Перша публікація книг «Скарби Примарних островів. Карта і компас» і «Скарби Примарних островів. Кохана Пустельного Вітру» відбулися у видавництві «Навчальна книга – Богдан» у 2011–2012 рр. Заключна частина трилогії не вийшла через негідну поведінку видавництва. А права на твір, вкрадені в авторки видавництвом, довелося повертати за допомогою юристів, на що пішло кілька років. Останні документи «офіційного розлучення» між видавництвом та автором були підписані лише наприкінці 2019 року.
 

3. Презентації «Скарбів Примарних островів» на Шостому Київському Весняному книжковому ярмарку «Медвін» (2011), Форумі видавців у Львові (2011) і Львівському міжнародному дитячому фестивалі (2012) були костюмованими.

4. Буктрейлер, створений Дариною Корольовою у 2012 році, був одним із перших українських буктрейлерів. У ньому з'являється й Алла Марковська, яка згодом стала головним ілюстратором трилогії: 

https://www.facebook.com/natalia.devyatko/posts/3661257060656587

Валентин Бердт (справжнє ім’я Валентин Бердута) увійшов до літературного середовища просто й невимушено, але, як би не намагався залишитися непоміченим (а таке враження складається таки у пересічного читача, бо не ряснить Інтернет численними інтерв’ю) у нього це виходить погано. Його твори помічені й відзначені кількома творчими конкурсами «Коронація слова», а шкільний роман «Мій друг Юрко Циркуль та інші» здобув літературну премію «Великий Їжак».

Мешкає у Харкові, за фахом – журналіст. У літературі дебютував збіркою верлібрів.

Пан Валентин погодився розказати про власний шлях у літературу, кумедних (і не тільки) героїв своїх книг та шляхи розвитку сучасної української літератури.

– Цікаві переходи: журналістика – поезія – проза – дитяча проза... Здається, що кожного разу Ви починаєте писати нову главу в своєму житті. Або й книгу. З чим це пов’язане?

«Скоріше це не переходи, а розгалуження шляхів самовираження, якими я мандрую час від часу, Та найдовші, безперервні подорожі тривають дорогами журналістики, бо кожен день розпочинається з газетярських клопотів і ними закінчується. Взагалі, усі шляхи творчості так тісно переплітаються, що важко визначитися, що з чого витікає. Напевне, це є суб’єктивний стан душі, коли водночас відчуваєш себе дитиною, поетом, прозаїком, журналістом, художником, композитором... Гадаю, що він притаманний багатьом романтичним, неспокійним натурам. А журналістика – це прекрасна нагода завжди бути у гущі життя, щодня мати нові знайомства, зустрічі, бесіди».

Поетеса та прозаїк Любов ВІДУТА – львів’янка. Іноді мені здається, що це визначення дуже важливе для творчості авторки, яка цьогоріч відсвяткувала 12-річчя від початку своєї активної творчої діяльності.

Її перша книжка «Працьовита бджілка» вийшла друком у 2008 році у Львові. У наступному ж, 2009 році, побачила світ тематична збірка про вибір професій «Ким я буду? Ким я стану?». У 2010 році видана збірка дитячих віршів, загадок, скоромовок «Усміхнулось сонечко» тощо.

Традиційно щороку з’являються на світ одна, а то й дві книжки авторки. Книжки виходять у Львові, Харкові, Києві, Чернівцях, Дрогобичі та ін.

На теперішній час Любов – авторка понад 35 книжок, серед яких переважна більшість – книги для дітей. Книги ці різнопланові, бо ж авторка то презентує прозові книги – фантастичний роман «Ловці думок» для юні, то повість про життя та діяльність українського греко-католицького священика, письменника і публіциста Кирила Селецького, то чудову віршовану Абетку для дітей, то поетичний збірник «Корабель світлих мрій».

Отже, розпитувати авторку буду не тільки про її творчість, але й про, так би мовити, глобальне...

Вителька початкових класів Любов Георгіївна КУПЦОВА працює в Одеській спеціалізованій школі № 40 із травня 1988 року. Вона – автор понад 10 авторських програм, підручників та методичних рекомендацій для вчителів мови та літератури молодших класів.

Відзначена Грамотами міського управління освіти та Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, президента України за досягнення та вагомий внесок в освіту, Міністерства освіти за роботу з обдарованими дітьми. За рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради отримала почесне звання «Кращий педагогічний працівник міста Одеси».

Можна стверджувати, що своє життя Любов Георгіївна присвятила дітям. Може, тому й вона працює не тільки на ниві освіти, але й літератури – однієї з головних складових виховання підростаючого покоління.

Цього року повість Любові Купцової «Ксюша та Ведмідь» була відзначена 1-ю премією VIIІ міжнародного літературного конкурсу творів для дітей та юнацтва «Корнійчуковська премія».

Отже, наша розмова з письменницею про творчість, викладання, виховання, натхнення і кохання...

– Пані Любове, як сталося, що Ви обрали професію вчителя?

"У п’ятому класі ми взяли шефство над першокласниками. З цього дня, мабуть, я і пішла стежкою до вчителювання. Спочатку проводила ігри з малюками на перервах, потім стала читати у вільний час книги, приходячи до них в групу продовженого дня. А одного разу під час канікул зловила себе на думці, що чогось мені не вистачає. А не вистачало спілкування з малюками!" 

От і зараз. Ніби немає «інформаційного приводу». Але то суха журналістика, коли потрібен «привід». Впевнена: з розумною людиною завжди є, про що погомоніти. А вже розмовляти з письменником  — суцільне задоволення. Бо й нового дізнаєшся, і чогось навчишся. Та й ділиться зі світом митець щиро, а жаринки його таланту і живлять, і надихають…

Мій подвійний колега  — освітянин і письменник Роман Росіцький  — саме така людина: творчо обдарований і щедрий на добре слово.

Роман Петрович Росіцький автор книг: «Прудкі вітерці» (2008 р., АВІАЗ), «Місія» (2010 р. «Богдан»), «Мешканці Старого Двору» (2012 р. АВІАЗ), «Лук Нічної Громовиці» (2015 р., ВСЛ), «Киця-мандрівниця зі Старого Двору» (2015 р., АВІАЗ), «Королівство рафінованого сміху» (2016 р., Віват), «Пір’їнка Птаха-мрії» (2017 р., АВІАЗ).

У співавторстві з дружиною, Іриною Росіцькою, видав кілька збірників сценаріїв шкільних свят і веселих сценок для шкільних театрів мініатюр («Сьогодні свято», «На шкільних меридіанах», «Гумор та приколи сучасної школи», «Гумор та приколи сучасної школи  — 2», «Шкільні свята і будні»).

Працював у школах Зборівського району. З 1993-го  — вчитель ЗОШ № 1 Зборова.

— Часто-густо автори розказують, що письменниками мріяли стати з дитинства. Але більшістю  — то дівчата. (Ага, нариваюсь... Зараз мене звинуватять, що гендерної рівності не дотримуюсь). Скажи, ким ти мріяв стати в дитинстві?

 — Хіба у мене був вибір? Зрозуміло ж, що космонавтом! Та оскільки підсліпуватих космонавтів не існувало в природі, довелося відкоригувати свої мрії. А от підсліпуваті астрономи траплялися. Більше того, їхні очі були озброєні телескопами! Але в селі обсерваторій не будують, тож довелося братися за ручку і писати фантастику.