Наукові дослідження




Колір у системі етнічних цінностей українців
17 листопада 2017, 17:13   Автор: Лідія Ходанич

Відомо, що сприймання кольору пов’язується з певним емоційним станом особистості. Цей зв’язок відносний і опосередковано поєднаний з багатьма факторами, зокрема умовами існування етносу, тому своїм глибинним корінням проймає колективне несвідоме, національну ментальність і виступає складовими архетипічних утворень. У світових культурах кожен із кольорів має складний діапазон символічних значень. Тому Д. Тресиддер, автор відомого “Словника символів”, констатує: “Узагальнення щодо певного символізму будь-якого з кольорів зробити дуже важко…Видається істинним тільки те, що кольори становлять в основному життєстверджуючі символи.”[1; 400–401].

Проте в українській національній культурі яскраво прослідковується символіка кольору, яка, на наш погляд, входить у систему цінностей на рівні складової естетичного ідеалу, виробленого протягом тисячолітньої історії існування етносу в відповідних природних умовах. У окремих випадках семантика кольору тут носить глобальний позаетнічний характер (біле і чорне як контраст), деколи пов’язується з вужчим змістом (білий — чистота, блакитний — небо, наближеність до вершин духу).

 

Виходячи з виховних завдань дитячого фольклору — прищепити колективний інстинкт та культуру поведінки, — вважаємо, що в усній народній поезії для дітей зафіксоване первинне, не випадкове, значення кольору, найтісніше пов’язане зі світоглядними уявленнями етносу. Народ надавав особливого значення кольоровій характеристиці предмета, тому що більшість рідкісних означень у текстах поезій для дітей — назви кольору.

     У статті розглянуто оригінальні авторські версії інтерпретації теми змін пір року, особливості діалогу автора і юного читача у прозових творах другої половини ХХ століття різних жанрів для дітей. Особливу увагу приділено варіантам її трансляції в оповіданні, пригодницько-фантастичній, анімалістичній, пізнавальній, філософській авторських різновидах казки.

     Ключові слова: література для дітей та юнацтва, жанр, оповідання, казка, тема, природа, пори року.

Своєрідність функціонування інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей
13 березня 2017, 16:35   Автор: Кизилова, Віталіна Володимирівна

Своєрідність функціонування інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей (на прикладі аналізу оповідання Володимира Винниченка «Віють вітри, віють буйні…»)

У статті окреслено функціональне призначення і різновиди інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей. На прикладі оповідання Володимира Винниченка «Віють вітри, віють буйні…» проаналізовано вставні текстові структури як інструмент психологічного зображення характерів.

Ключові слова: література для і про дітей, інкорпорований текст, проза, оповідання, психологізм.

У статті розглянуто жанрові модифікації детективних повістей для дітей та юнацтва українських письменників межі ХХ – ХХІ століть, їх особливості, основні об’єкти зображення. Зроблено акцент на специфічних ознаках детективу для юного читача, авторських інноваціях, версіях розбудови актуальних тем і проблем, особливостях рецепції. 

Ключові слова: література для дітей та юнацтва, проза, детектив, жанр, жанрова модифікація.

Вітаїстичні тенденції у прозі про дітей періоду Другої світової війни
13 березня 2017, 16:20   Автор: Кизилова, Віталіна Володимирівна

     У статті на прикладі творів М. Вінграновського, В. Рутківського, Гр. Тютюнника, Ю. Яновського про дітей періоду воєнного лихоліття проаналізовано вітаїстичні тенденції й варіанти їх репрезентації. У дискурсивній моделі пам’яті про війну вони перебувають в опозиції щодо клішованої ідейності й міліарного художнього досвіду, демонструють життєвість, оптимістичність, любов і віру, доброту, гуманність, цінність людського життя. Наголошено на узгодженості цього масиву художнього спадку із загальним історичним контекстом літературного процесу та його системою координат.

     Ключові слова: література для і про дітей, війна, життя, смерть, вітаїзм, дитинство.