Своєрідність функціонування інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей (на прикладі аналізу оповідання Володимира Винниченка «Віють вітри, віють буйні…»)

У статті окреслено функціональне призначення і різновиди інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей. На прикладі оповідання Володимира Винниченка «Віють вітри, віють буйні…» проаналізовано вставні текстові структури як інструмент психологічного зображення характерів.

Ключові слова: література для і про дітей, інкорпорований текст, проза, оповідання, психологізм.

У статті розглянуто жанрові модифікації детективних повістей для дітей та юнацтва українських письменників межі ХХ – ХХІ століть, їх особливості, основні об’єкти зображення. Зроблено акцент на специфічних ознаках детективу для юного читача, авторських інноваціях, версіях розбудови актуальних тем і проблем, особливостях рецепції. 

Ключові слова: література для дітей та юнацтва, проза, детектив, жанр, жанрова модифікація.

     У статті на прикладі творів М. Вінграновського, В. Рутківського, Гр. Тютюнника, Ю. Яновського про дітей періоду воєнного лихоліття проаналізовано вітаїстичні тенденції й варіанти їх репрезентації. У дискурсивній моделі пам’яті про війну вони перебувають в опозиції щодо клішованої ідейності й міліарного художнього досвіду, демонструють життєвість, оптимістичність, любов і віру, доброту, гуманність, цінність людського життя. Наголошено на узгодженості цього масиву художнього спадку із загальним історичним контекстом літературного процесу та його системою координат.

     Ключові слова: література для і про дітей, війна, життя, смерть, вітаїзм, дитинство.

     У статті з позиції сприйняття тексту досліджено використання в українських творах для дітей та юнацтва певних семантичних моделей кольорів. Наголошено, що вони взалежнені не лише означуваними предметами і явищами, а й специфікою дитячої рецепції, культурною традицією, орієнтацією на міфологію, фольклор. Обмежений життєвий досвід реципієнтів дошкільного і молодшого шкільного віку свідчить про превалювання зображувальної функції колірної лексики, використання базових відтінків хроматичного спектру на позначення явищ природи, рослин, тварин, живих істот. Порушення філософських, онтологічних, екзистенційних проблем в літературі для юного читача супроводжується творенням оригінальних художніх образів, що зумовлює розширення колірної гами, увиразнюючи концептуально вагомі образи й розкриваючи особливості індивідуального стилю письменника.

     Ключові слова: література для дітей та юнацтва; читач; проза, колір, хроматичний спектр; ахроматичний спектр; індивідуальний стиль.

Жанр як історична категорія залежить від руху текстуальної реальності; він еволюціонує разом з текстами й поза ними не існує. За словами Дмитра Лихачова, жанри «вступають у взаємодію, підтримують існування один одного й одночасно конкурують один з одним» » [7, с.55-56]. З-поміж численної кількості варіантів модифікації жанрових структур є фрагмент жанру в іншому жанрі. У новітніх теоретико-літературних студіях осмислено типологічну характеристику вставних текстів, особливості їх інкорпорування в основну оповідь, своєрідність функціонування вставних складових у творах різної стильової приналежності тощо. «Жанрово викінчені фрагменти тексту, введені у масштабніший епічний твір, пов’язані з його художньою структурою» [8, с. 204] налічують низку формальних показників: невеликий зміст, конденсованість викладу, композиційна завершеність тощо. У науковому вжитку обіграні дефініції «включений жанр» (Тетяна Бовсунівська), «інкорпорована історія» (Олена Бровко), «вставне оповідання» (Валентин Халізєв), «текст у тексті», «текст про текст» (Юрій Лотман) та ін., що здебільшого вживаються як синонімічні.

Специфіка вставної новели перебувала у полі уваги Зинаїди Голубєвої, Тамари Денисової, Івана Денисюка, Миколи Пащенка, Василя Фащенка та ін.