У статті розглянуто оригінальні авторські версії інтерпретації теми змін пір року, особливості діалогу автора і юного читача у прозових творах другої половини ХХ століття різних жанрів для дітей. Особливу увагу приділено варіантам її трансляції в оповіданні, пригодницько-фантастичній, анімалістичній, пізнавальній, філософській авторських різновидах казки.

     Ключові слова: література для дітей та юнацтва, жанр, оповідання, казка, тема, природа, пори року.

Своєрідність функціонування інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей (на прикладі аналізу оповідання Володимира Винниченка «Віють вітри, віють буйні…»)

У статті окреслено функціональне призначення і різновиди інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей. На прикладі оповідання Володимира Винниченка «Віють вітри, віють буйні…» проаналізовано вставні текстові структури як інструмент психологічного зображення характерів.

Ключові слова: література для і про дітей, інкорпорований текст, проза, оповідання, психологізм.

У статті розглянуто жанрові модифікації детективних повістей для дітей та юнацтва українських письменників межі ХХ – ХХІ століть, їх особливості, основні об’єкти зображення. Зроблено акцент на специфічних ознаках детективу для юного читача, авторських інноваціях, версіях розбудови актуальних тем і проблем, особливостях рецепції. 

Ключові слова: література для дітей та юнацтва, проза, детектив, жанр, жанрова модифікація.

     У статті на прикладі творів М. Вінграновського, В. Рутківського, Гр. Тютюнника, Ю. Яновського про дітей періоду воєнного лихоліття проаналізовано вітаїстичні тенденції й варіанти їх репрезентації. У дискурсивній моделі пам’яті про війну вони перебувають в опозиції щодо клішованої ідейності й міліарного художнього досвіду, демонструють життєвість, оптимістичність, любов і віру, доброту, гуманність, цінність людського життя. Наголошено на узгодженості цього масиву художнього спадку із загальним історичним контекстом літературного процесу та його системою координат.

     Ключові слова: література для і про дітей, війна, життя, смерть, вітаїзм, дитинство.

     У статті з позиції сприйняття тексту досліджено використання в українських творах для дітей та юнацтва певних семантичних моделей кольорів. Наголошено, що вони взалежнені не лише означуваними предметами і явищами, а й специфікою дитячої рецепції, культурною традицією, орієнтацією на міфологію, фольклор. Обмежений життєвий досвід реципієнтів дошкільного і молодшого шкільного віку свідчить про превалювання зображувальної функції колірної лексики, використання базових відтінків хроматичного спектру на позначення явищ природи, рослин, тварин, живих істот. Порушення філософських, онтологічних, екзистенційних проблем в літературі для юного читача супроводжується творенням оригінальних художніх образів, що зумовлює розширення колірної гами, увиразнюючи концептуально вагомі образи й розкриваючи особливості індивідуального стилю письменника.

     Ключові слова: література для дітей та юнацтва; читач; проза, колір, хроматичний спектр; ахроматичний спектр; індивідуальний стиль.