«Час війни» (2014-2024 рр.) у рефлексії українських дитячих письменників

Галина ВДОВИЧЕНКО

1. Що саме Ви могли б окреслити для себе як «досвід війни»? Чи змінив він (а якщо змінив – то як саме) Вашу письменницьку індивідуальність?

«Досвід російсько-української війни нас усіх змінив – що б зараз не писали письменники, все одно там буде тема війни, прямо чи опосередковано. Або її наслідки будуть. Читач відчитуватиме ці події, бачитиме паралелі з ними, або прочитане викликатиме думки і відчуття, дотичні до того, що відбувається в Україні від 2014 року, і особливо після лютого 2024-го.

Зараз пишеться важко і повільно, хоча ідей багато. Однак допомагає усвідомлення того, що ми не маємо зупинятися, робити своє попри все. Зараз особливо потрібні книжки різної тематики, різних жанрів – і для внутрішньої аудиторії, і для зовнішньої. Дуже потрібні переклади українських книжок – для того, щоб нас краще розуміли у світі. Розуміли наші цінності, наші орієнтири, наше сприйняття людини і світу. Єдина вимога до книжок – вони мають бути доброї якості, високого рівня».

2. Чи писали Ви для дітей про війну загалом і російсько-українську війну зокрема? Чому ця проблематика у літературі для дітей і юнацтва для Вас важлива / не прийнятна?

«У дитячій книжці «Містельфи» (вийшла перед повномасштабним вторгненням російської армії в Україні) сюжет побудований на тому, що щури-мутанти з підземної каналізації намагаються знищити Львів, а міські ельфи разом з дітьми протистоять їм, захищаючи місто.

Від березня 2022 року протягом двох місяців я написала одинадцять казок, одразу виставляючи їх на Фейсбук. Разом з ілюстраціями – це була співпраця з маріупольською художницею Анастасією Пономарьовою, яка змушена була покинути свій дім. Згодом з ініціативи художниці ці «Казки на листівках» були видані у форматі листівок (12 тисяч листівок). Згодом ініціативу підтримав міжнародний «Карітас» і надрукував ще 12 тисяч. Їх безкоштовно роздавали всюди, де опинялися діти-біженці, ми сподівалися, що ці терапевтичні казки можуть допомогти дітям. Казки розійшлися по журналах і колективних збірках. Вони вийшли особливим виданням «Казки-22» для незрячих дітей (видав Ресурсний центр Львівської Політехніки, яким керує Оксана Потимко). В універсальному дизайні – звичайний друк плюс шрифт Брайля з посиланням на ресурс із аудіокнижкою, записаною голосами львівських акторів, дітей і авторки текстів. Ще перед окупацією Херсона актори дитячого театру «Арт-ідея» записали відео версії кількох казок. Одна з цих казок – «Хмарний пазл» (про дітей, яким силою уяви вдалося закрити небо від бомб і ракет) – стала листівкою. Текст переклав англійською Улдіс Балодіс, проілюструвала  художниця Гундега Музиканте. Вітальну різдвяну листівку з новим 2023 роком латвійське відділення IBBY розіслало у 80 країн світу, у відділення IBBY. Окремі листівки з цими казками переклали латвійською, японською мовами. Діти з «Карітас-Тернопіль» 2022 року озвучили «Казки-22».

Це приклад того, наскільки затребувані в наш час книжки на найважливішу для нас тему. Найголовніше – ЯК говорити з дітьми на ці теми. З якими акцентами, у якій формі, з якою інтонацією».

ПИСЬМЕННИКИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ – ДІТЯМ

Сьогодні на Хмельниччині автори видають велику кількість цікавих дитячих книжок. Це – яскраві видання з сучасними ілюстраціями, пізнавальне чтиво правильною українською мовою, добре, захоплююче іноді смішне. Тож знайомтесь!

Книжки Сергія Боднаря доволі позитивні та легкі попри складну тему. Саме такі, якими й мають бути книги для дітей. Вони яскраві та кольорові з великими малюнками, які цікаво розглядати. Автор перетворює свій досвід на легкі захоплюючі історії, коли є потреба поговорити з дітьми про війну і хочеться підтримати та підбадьорити, нагадати дітям, що добро неодмінно перемагає зло.

Боднар С. О. Супер взвод / С. О. Боднар ; худож. О. Васянович. – Камянець-Подільський : Комікс-студія “BLUКАСH”, 2023. – 88 с.

Комікс “Супер взвод” нашого неймовірного художника, письменника та захисника України Сергія Боднаря створений в умовах складного життя на передовій, розповідає про пригоди хлопців, які, як і сам автор, вирішили боронити нашу землю.

Боднар С. Віршики для дітей. Наша Перемога / С. Боднар. – Кам'янець-Подільський : Сисин О.В., 2022. – 68 с. : іл.

Збірка “Віршики для дітей. Наша перемога” – найкращий спосіб пояснити найменшим читачам сьогоднішні події. Прості, потішні, написані в жартівливій формі, вони найкраще розкажуть малюкам про наших захисників та захисниць із ЗСУ, про цінність миру і бажання перемоги,  адже автор не з чуток знає, як це – захищати свою країну зі зброєю в руках.

Гембаровська Є. Пластилінові цифри / Євгенія Гембаровська ; іл. авт. – Рівне : Письменницька робітня «Оповідач», 2022. – 40 с. : іл.

Художня освіта згодилась письменниці й тоді, коли довелося видавати власні книги. Вона почала самостійно оформляти їх художньо. Зокрема, за роботами Є. Гембаровської зроблені ілюстрації до її дитячої книги «Пластилінові цифри». Однак тут не просто малюнки, а зліплені за мальованими ескізами пластилінові аплікації. Книга розрахована на дітлахів, які готуються до школи і вчаться рахувати. А для кращого засвоєння даються віршовані підказки, які предмети довкола схожі на цифри.

В умовах бібліотеки знайомство з даною книгою, читання віршів доречно поєднаються з майстер-класом. Заздалегідь подбавши про пластилін, бібліотекар навчить дітей ліпити цифри від 1 до 9 та число 10. Кожний учасник може вибрати для ліплення цифру, яка найбільше сподобалась. Таке читання у поєднанні з творчістю гарно сприймається маленькими користувачами бібліотек.

Сумщина багата на творчих особистостей. Тут народилися такі відомі митці слова, як Дмитро Білоус, Олекса Ющенко, Платон Воронько, Леонід Новиченко, Павло Ключина, Микола Лукаш та багато інших. І сьогодні цей славетний список поповнюють сучасні автори, які пишуть для дітей.

Серед них українська поетеса Тамара Герасименко, що живе і творчо працює в Сумах. Її книжки допомагають дітям побачити світ привітним і добрим.

Нова книга «Веселі цифри» розрахована на дошкільнят і буде в нагоді малятам при першому знайомстві з цифрами, а також навчить не тільки рахувати, а й любити – Батьківщину, маму, тата, друзів, рослини та звірят.

Герасименко Тамара. Веселі цифри : [вірші] / Герасименко, Тамара Миколаївна. – Суми : Мрія, 2021. – 12 с.

Означте найбільші виклики, які, на Ваш розсуд, нині стоять перед дитячою літературою та книговиданням для дітей в Україні

***

«Одним із найбільшим викликом на сьогодні є вдосконалюватись у толерантності та необхідність втриматись та розширитись на ринку пропозицій та розваг для зростаючих».

Уляна БАРАН (м. Львів).

***

«Дуже шкодить нашій дитячій літературі групівщина та упередженість, яку спостерігаю останніми роками. Клановість призводить до того, що чимало добрих книжок залишаються непоміченими, непрочитаними, неосмисленими, а натомість посередні твори можуть очолювати різноманітні рейтинги, складені «своїми» ж експертами. У перспективі це нічого не дасть. Погане і недосконале все-одно не матиме тривалого життя, а якісний твір рано чи пізно вирине нагору, бо доброго завжди мало.

Сьогодні переважає тенденція підтягувати, а то й витягувати текст ілюстраціями. Тож ілюстратори в нас значно випередили письменників. (До речі, і за гонорарами також). Нині маємо чудову поліграфію, гарні ілюстрації і значно слабші тексти. Але література – це передусім текст, а не його оформлення. Однак усі наші експертні оцінювання базуються на тому, як зроблена книжка, як вона виглядає, наскільки приємно її потримати в руках, а не на тому, наскільки текст є оригінальним за задумом і довершеним за втіленням.

Проте в літературі саме текст є первинним. А ілюстрації первинні в зовсім іншому мистецтві – образотворчому.

У цілому українська дитяча література активно розвивається. Таких сприятливих умов раніше вона не мала через нашу тривалу бездержавність. Хоча мені все ж бракує творів рівня «Лахтака» Миколи Трублаїні, «Тореодорів з Васюківки» Всеволода Нестайка, «Останнього намета» Ярослава Стельмаха, «Климка» Григора Тютюнника, «Звука павутинки» Віктора Близнеця, «Михайлика – джури козацького» Марії Пригари та інших наших класиків.

Нещодавно відкрив для себе пречудову повість Людмила Старицької-Черняхівської «Діамантовий перстень», написану репресованою письменницею і видану лише в часах Незалежності. Це підлітковий історичний твір рівня будь-якої світової літератури. А в нас про нього ніхто і не згадає. Зате багато говорять про те, що насправді не сягає потрібної якості і за певний час буде забуте»

Олександр ГАВРОШ (м. Ужгород).

***

«Набільший виклик — це панування перекладної літератури над українською на ринку дитліту. Видавці явно спокушаються відомими у світі іменами, назвами, екранізаціями, натомість шанси для українських авторів скорочують. Слабка увага кіноіндустрії на твори українських письмовців також не дає поштовху для продажів цікавих українських сюжетів у книжках.

Інший виклик — це зміна психології, поведінки дітей через зрушення в їхніх видах дозвілля, видах дозвілля їхніх батьків. Читання відходить на задній план навіть у сім’ях, де дітки від 1 до 3 років. Батьки мало читають дітям, замінюючи книжку перед сном мультиками, влогами. На мою думку, проблема дефіциту сімейного читання призводить не лише до непопулярності книжки в дитинстві, а й до підривання авторитету книги взагалі для особистості».

Олена ГЕРАСИМОВА (Київ).

***

«В наш час читання має дуже складного конкурента: відеоконтент. Короткі яскраві ролики швидко привертають увагу, не потребують особливих знань для пошуку та сприймання цієї інформації, вони продукуються так швидко, що їхня кількість фактично незчисленна і їх не можна додивитися до кінця.

 Тому зараз перед книговиданням стоїть чи не найскладніша задача: перетягти увагу від того, що не потребує знать і зусиль, але легко дає позитивні враження, до того, що потребує тривалого навчання та тренування, щоб почати сприймати інформацію – до читання. Вже з постановки задачі видно, що буде непросто.

Як на мене, порятунок не лише в створенні таких яскравих і захопливих книжок, що вони зможуть привернути увагу дітей, звиклих лише до відео. Тут потрібне формування престижності читання та авторитетності читачів. А це вимагає комплексної роботи письменників, книговидавців, педагогів, бібліотекарів та батьків.

А ще, як на мене, майбутнє за проєктами, які поєднуватимуть книжку, відеогру, анімаційний чи ігровий фільм тощо, щоб охопити й залучити найбільшу кількість дітей, аби ті, хто, наприклад, полюбить мультфільм чи гру, прийшли до бажання прочитати книжку. Звісно, це потребує від письменників і книговидавців нових знань і умінь та об’єднання з фахівцями з інших сфер.

Та перед українським книговиданням стоять й інші, специфічніші проблеми.

В умовах гібридної війни основною зброєю стає інформація та вплив її на свідомість людей. Тож найважливішими є формування критичного мислення і звички брати інформацію з вітчизняних джерел, а не з тих, які можуть бути сформовані недружніми сторонами. Саме читання як вміння сприймати структуровану інформацію є одним з ключів до перемоги. І зрозуміло, що саме в дитинстві формуються звичка читати та любов до книжки.

Звісно, привчання до читання та розвиток критичного мислення – не єдині виклики. Українські книжки повинні просто існувати, для того, щоб мати змогу формувати критичне мислення чи конкурувати з відеоконтентом. Перед українським книговиданням зараз стоїть задача вижити в умовах війни, локдаунів, економічної нестабільності та тиску з боку російського книговидання. І не просто вижити, а видавати доступні для читачів книжки. А тут вже потрібна підтримка держави. Підтримка і видавців, і письменників, і бібліотек»

Оксана ДАВИДОВА (Київ).