Наукові дослідження




Жанрово-стильові особливості сучасної авторської казки
11 лютого 2015, 22:18   Автор: Лілія Миколаївна Овдійчук

Жанрово-стильові особливості сучасної авторської казки

Казка як жанр має свою історію і традиції. У теорії літератури (І. Безпечний, О. Галич, Ю. Ковалів, І. Райкова, А. Ткаченко) літературна (авторська) казка розглядається як жанровий різновид епосу. Це «художній твір письменника, який модифікуючи жанрово-стильові особливості фольклорної казки, формує новий за якістю художній текст із різними інтертекстуальними елементами (цитатами, ремінісценціями, алюзіями тощо)». [ЛЕ 2007: 568] Цим терміном «називають і оригінальні авторські твори, у яких елементи реалій поєднані з вигадкою, яскравим фантазуванням». [ЛЕ 2007: 568]. Літературну казку вважають метажанром, адже серед творів є повісті, поеми, романи, утопії. Тому цей жанр найчастіше піддається модифікації.

Українська літературна казка була об’єктом дослідження О. Горбонос, О. Гарачковської, Л. Дерези, Н. Тихолоз, Г. Сабат, Ю. Ярмиша, однак про сучасну авторську казку, її жанрові особливості досліджень немає за винятком поодиноких статей за персоналіями і конкретними творами (Т. Качак, М. Крук, Н. Марченко).

Тема втраченого дитинства у сучасній прозі для дітей та юнацтва

(на матеріалі автобіографічної прози Володимира Рутківського)

Тематика сучасної літератури для дітей та юнацтва – цікавий предмет літературознавчих студій. Цілісне уявлення про нього може сформуватися тільки на основі ґрунтовного аналізу пласту літератури початку ХХІ століття. Завдання ускладнюється не тільки через відсутність наукових праць теоретичного характеру, які б пропонували методи, прийоми та підходи до аналізу літератури для дітей як специфічної галузі, а й тому, що йдеться про тексти, які не пройшли апробації часом, не отримали належної критичної рецепції та літературознавчої оцінки.

«Повість для дівчаток» в літературі для дітей та юнацтва ІІ пол. ХХ – поч. ХХІ століття.

Специфіка моделювання образів

Література для дітей та юнацтва являє собою комплекс творів, що промовляють своїм змістом і формою до дитячого/юнацького універсуму, в основі якого – особливе світосприйняття, мислення, своєрідний світогляд, психологія тощо. Її природа як комунікативного явища не в останню чергу продиктована позалітературною реальністю (морально-етичними нормами суспільства, онтологічним цінностями, соціологічними канонами), ретранслятором якої в художньому тексті виступає його автор. Акумульований у творах життєвий досвід сприяє адаптації реципієнта в сучасному світі, його соціалізації. Відтак, цілком логічно, що в комунікативному діалозі автор – читач доросла людина, виступаючи його носієм, декларуючи універсальні суспільні істини, так чи інакше спонукає до їх засвоєння реципієнтом. Важливе місце з-поміж них посідають уявлення про гендерні суспільні ролі людини, гендерні стереотипи й гендерну ідентичність. На думку сучасних дослідників [13], література для дітей є впливовим агентом гендерної соціалізації.

Християнсько-релігійний дискурс української прозової літературної казки

другої половини ХХ – початку ХХІ століття

Літературна казка – найпродуктивніший і найпопулярніший жанр літератури для дітей. Її історія відображає особливості літературного процесу, а також своєрідність літературно-фольклорної взаємодії в різні історико-культурні періоди. Письменники, шукаючи відповіді на важливі питання сучасності, художньо осмислюючи вічні проблеми людського буття, часто звертаються до цього жанру, його філософії, психологічного підґрунтя, законів поетики і стилю.

Варто зазначити, що особливості, притаманні літературній казці, почали формуватися ще на ранніх етапах її становлення й розвитку. Теоретичне ж обґрунтування жанру прийшло набагато пізніше. Спроба узагальненого універсального визначення авторської казки свого часу була зроблена Ю. Ярмишем: «Літературна казка – такий жанр літературного твору, в якому в чарівно-фантастичному або алегоричному розвитку подій і, як правило, оригінальних образах та сюжетах у прозі, віршах та драматургії розв’язуються морально-етичні та естетичні проблеми» [1, с. 87]. Звертаючи увагу на сюжетно-композиційні особливості літературної казки, дослідник підкреслює, що вона представлена в усіх родах літератури – епосі, ліриці і драмі.

Специфіка казково-фантастичного моделювання світу в повісті-легенді Б. Харчука «Планетник»

Однією із провідних тенденцій розвитку сучасної прози став жанровий синтез, що активізував появу в літературі синтетичних жанрів. Ця тенденція, на думку Ю. Коваліва, генетично зумовлена вродженим синкретизмом мистецтва й настановою письменства на узагальнене художнє осягнення довкілля (Ковалів 2012:44). Проблема руйнування жанрових меж, усвідомлення властивості жанрів бути розімкненою структурою в теорії жанрології лишається актуальною: «Можна вирізняти включені жанри як самостійні, проте проблематичним у жанрології лишається сам цей поділ як і принцип підходу до жанрової інтертекстуальності» (Бовсунівська 2008:494).